Олеся Ґераль ■ КУЛЬТУРА ■ №13, 2016-03-27
Чому ми так натхненно і реґулярно згадуємо Шевченка? Кожен з нас може відповісти на це питання, оскільки знаємо нашу історію і розуміємо значення Шевченка в процесі перетворення українського етносу в українську націю.
«Якби не було Шевченка, не було б українського народу такого, яким він є», – сказав голова Українського товариства (УТ) Григорій Купріянович, вітаючи українців на шевченківському святі в Люблині 6 березня. Від часів утворення православної парафії Петра Могили в Люблині урочистість, присвячена річниці дня народження Тараса Шевченка, починається молитвою за упокій його душі. Потім у невимушеній атмосфері українці зібралися на шевченківському святі.
Першими на імпровізованій сцені виступили діти і молодь нашої громади, які декламували Шевченкові вірші, співали і грали сценки за мотивами творів з «Кобзаря», зокрема Маркіян Савенець, Мар’ян Падалка, Іванка Купріянович, Софійка Савенець, Катерина та Ольга Купріянович. Цікаву й пізнавальну лекцію з мультимедійною презентацією для учасників свята підготувала доцент Ванда Чайковська з Житомира на тему «„Кобзар” Тараса Шевченка очима художника». Олексій Макаренко, художник з Житомирщини, лауреат Премії ім. Івана Огієнка, ілюстрував Шевченкові твори. Зокрема детально були охарактеризовані його картини за мотивами поезій «Лелія», «Тополя», «Думи мої». Ґалерею з картинами О. Макаренка можна також побачити на сторінці в Інтернеті http://savenets.webd.pl/makarenko. Кілька слів про себе розповіла українка з Черкащини, Кобзарева землячка Софія Піщана, яка навчається на першому курсі факультету журналістики в одному з універистетів Люблина. Студентка виконала пісню на слова Т. Шевченка. На прикладі Шевченкових картин «Автопортрет», «Казарми», «Кара молодшого», «Старець на кладовищі» вчителька української мови Леся Соболівська показала презентацію «Самозображення Шевченка в літературних і пластичних творах». Після офіційних виступів та лекцій українці зібралися за столом і з захопленням обмінювалися враженнями та спогадами про своє перебування в музеях на Черкащині, проведення в Україні присвячених Шевченкові вечорів і згадками про читання «Кобзаря» в затишку родинного дому.
Наступною нагодою до гортання сторінок з віршами та поемами Кобзаря українського народу стало «Читання Шевченка у сквері Шевченка» 9 березня. У малому сквері поблизу старого центру в Люблині, який від 2012 р. носить ім’я Великого Кобзаря, зібралися польські та українські цінителі української поезії. «Як умру, то поховайте…», – звучали перші рядки Шевченкового «Заповіту», які традиційно на відкритті зачитав секретар УТ, д-р Андрій Савенець. Виступили також учні Української недільної школи з міжшкільних груп навчання української мови. Пізніше естафету читання віршів Шевченка перейняв віце-консул Віталій Білий з Генерального консульства України в Люблині, а згодом – кожен охочий учасник.
За інформацією Українського товариства, перед заходом надійшли вістки про те, що не всім подобається факт названня скверу в Люблині іменем українського поета, і вимагають зміни його назви. Члени Суспільного комітету будови пам’ятника полякам, що загинули на кресах від рук українських націоналістів, склали до бюро Міської ради Люблина «Громадський проект Ухвали Ради міста Люблина у справі зміни назви Скверу Тараса Шевченка на Сквер справедливих українців». Під цим проектом підписалися 1452 мешканці Люблина. Водночас ініціатори й автори проекту вимагають відхилити ухвалу Міської ради Люблина з 2012 р., згідно з якою сквер на перетині вулиць Руської і Підзамче отримав ім’я Тараса Шевченка.
Д-р Григорій Купріянович, голова Українського товариства, яке 2010 р. вийшло з ініціативою найменування іменем Т. Шевченка вулиці або скверу в Люблині, так коментує справу: «Коли вже навіть ім’я Шевченка починає викликати активну ворожість антиукраїнських середовищ у Польщі, то створює це нову ситуацію. Абсурдність наведених „арґументів” звільняє нас з потреби полеміки. Важливо зараз те, як реаґуватиме на це все широка польська громадськість Люблина: чи змовчить – відкриваючи поле радикалам, чи прореаґує адекватно до ситуації, яка створилася в результаті складення до Міськради Люблина громадського проекту постанови про зміну назви скверу Тараса Шевченка». Тепер не маємо певності, чи вдасться через рік знову українцям зібратися у сквері, названому іменем українського поета Тараса Шевченка. ■
