Дмитро Григорович АНТОНЮК народився 4 жовтня 1986 р. в Житомирі. Захисник.

Вихованець СДЮШОР “Полісся” (Житомир), Дмитро розпочав перші свої реґулярні виступи з 1999 р. в змаганнях Дитячо-юнацької футбольної ліги. А вже через два роки тренерський штаб житомирської команди підпустив його до основи першої команди.
2001-2002 роки – то був період неймовірного футбольного буму в Житомирі. Колектив якраз перебував у першій лізі і боровся за вихід до найвищої. І лише сумнозвісна ситуація з матчем “Борисфен” – “Полісся”, який Комітет чесної гри Федерації футболу України визнав таким, що пройшов без належної спортивної боротьби, не дозволила житомирцям підвищитися в класі. Так збіглося, що деморалізоване “Полісся” в наступному сезоні, 2002/2003, стало виступати гірше, а Дмитрові якраз надійшла пропозиція спробувати свої сили в донецькому “Шахтарі”. Вибір був зроблений на користь останнього.
Підкорювати таку вершину як “Шахтар” виявилося вкрай нелегко. Якщо в Житомирі тренери вже довіряли хлопцеві потроху місце в основі, то в Донецьку довелося знову повертатися до змагань ДЮФЛ – і ще майже рік Дмитро грав у дитячо-юнацьких змаганнях. Єдиною розрадою було те, що на нього звернули увагу тренери спочатку юніорських збірних (U-16 та U-17), а згодом і юнацької збірної (U-18), тож за два роки Антонюк зіграв за ці команди аж 11 матчів.
Невдовзі випробування юнацькими змаганнями закінчилися і 2004 р. футболіст нарешті одягнув футболку професіональної команди, “Шахтар-3”, яка виступала у другій лізі. Ще через рік, а саме з весняної частини сезону 2004/2005, захисник повернувся до першої ліги, уже в складі “Шахтаря-2”. Паралельно, упродовж двох років (2005-2006) Дмитро виступав за донецький “Шахтар” і в турнірі дублерів. Не забували про гравця і в юнацьких збірних: тепер уже за команди U-18 та U-19 Антонюк у 2004-2005 роках відіграв 18 матчів.
Дебют молодого гравця в найвищій лізі чемпіонату України відбувся наприкінці сезону 2006/2007, коли йому місце в основі довірив вітчизняний фахівець Микола Федоренко, який на той період на одну гру замінив Мирчу Луческу. У матчі, який уже нічого не вирішував (“Шахтар” програв боротьбу за золоті медалі), “гірники” програли запорізькому “Металургу” 0:2. Надалі вже румунський фахівець не довіряв Антонюку і, як виявилося, то була перша і остання його гра в елітному дивізіоні. Антонюк не відразу залишив Донецьк, а ще майже півтора року грав у команді дублерів. Та геґемонію леґіонерів пробити було важко і 2008 р. гравець ухвалив рішення повернутися на малу батьківщину, на Житомирщину, здобувши досвід, але не здобувши слави.
Після найвищої ліги, після такої невдачі хлопець, здавалося, може психологічно зламатися. Схоже, так і було на початку: попервах Дмитро повернувся до Житомира, певний час не грав, потім вигулькнув на кілька матчів у аматорських змаганнях за СДЮШОР “Полісся”. Та вже у 2008 р. гравець ухвалив для себе рішення знову повернутися до професійного футболу. І тут його силі волі можна лише позаздрити, оскільки в наступні три-чотири роки, у яких командах він не грав, нижче першої ліги не опускався. А це були і “Княжа” (Щасливе, Київщина), і “Фенікс-Іллічівець” (Калініне, Крим), і “Кримтеплиця” (Молодіжне), з якою Антонюк навіть посів високе четверте місце. Яскравим свідченням того, що гравець не хотів понижувати взяту планку стало те, що він залишив “Княжу”, а згодом і “Прикарпаття” (Івано-Франківськ), які, за підсумками змагань, понижувалися в класі.
Ось і нині, коли надійшла пропозиція від білоцерківського “Арсеналу”, який виступає у першій лізі, Дмитро на неї погодився.