Адам Вєвюрка ■ ГРОМАДА ■ №45, 2017-11-05
Життя нашої школи в Лігниці від початку її існування – це не тільки навчання. Вона єднає нашу громаду і разом з церквою є найважливішим місцем у Лігниці та в околицях, де функціонує наша меншина. Тільки міцні осередки нашого життя в Польщі дають можливість переказувати наступним поколінням релігійну і національну свідомість. Лігницька школа робить це вже 60 років і має при цьому нові завдання. В останні роки у школі – щораз більше учнів з України. Початкова школа вимагає сильнішого зв’язку з батьками. Малі учні – це виклик для всіх у школі, починаючи від старших учнів гімназії і ліцею, аж до дирекції, вчителів і всіх працівників школи. Вони творять наше нове багатство. Щоб спільно будувати одну родину, школа організовує пікніки – зустрічі дітей, батьків і всіх зацікавлених добром нашої школи. Власне наприкінці вересня відбувся такий родинний пікнік. Хоч погода нам не сприяла, було холодно і падав дощ, на пікнік все ж прийшло понад 100 осіб.
Учителі Роман Бочневич, Адам Пенкаля та Адам Вєвюрка провели спортивні змагання. Артистичною частиною пікніку керували вчителі Іна Левченко й Ольга Височанська. Конкурси про здорову їжу організувала педагог Марта Олесневич при підтримці вчительки релігії Івони Сукенник, а нагородами були овочі і фрукти. Усіх присутніх на пікніку частував ковбасками з гріля вчитель Віктор Левченко разом з батьком учениці 7 класу Емільки Стеранки. Фотографував захід вихователь гуртожитку Богдан Бухта. Завдяки Богданові Калитці, колишньому вчителеві школи, була можливість поїздити на конях і бричці. Захопила дітей також їзда на мотоциклах у виконанні Романа Бочневича та Аркадія Стеранки. А медом усіх частував колишній вихователь Іван Олійник, який дуже цікаво розповів про мед як дар для здоров’я. Розсмішив присутніх конкурс переодягання в героїв казок, у якому дуже активно взяли участь батьки. Хоч погода й не заохочувала до забави, то і так було дуже весело. А коли почав падати дощ, учні охоче допомагали все прибирати.
Родинний пікнік, який уже третій раз організовано у школі, довів, що діти і батьки хочуть зустрічатися. Для них школа є місцем життя учнів, для декого – це мала Україна, а для більшості – місце, де українці Лемківщини, Підляшшя, Холмщини і Перемишльщини можуть бути разом. Саме в цьому сила і краса нашої школи, яка дає надію, що наступні покоління збережуть віру і національні традиції предків. ■
