о. Володимир Сампара
Служитель храму «Успення Пресвятої Богородиці»
В чудовому місці Херефорді, аббацтво отців Бельмонтської монашої спільноти, з 21 по 25 травня 2018 року Божого, знайшли свій черговий благодатний час 12 отців єпархії «Пресвятої Родини», що у Великій Британі разом із владикою Глібом Лончиною, щоб пройти річні реколекції. Був запрошений священик-реколектант з України, але в силу різних обставин, він не зміг прибути. За Божим Провидінням ці реколекції провадив для нас Папа Франциск! Звичайно тут заіснує певна інтрига та запитання: «Невже?». Через свою книгу «Радійте і Веселіться» (Gaudete et Exsultate), серце та вуста владики Гліба Лончини, ми змогли відкрити для себе нові дороговкази в поклику до святості та побачити певні перешкоди на цьому шляху. Так як ми мали майже п’ять днів духовних вправ, що саме й склалось на п’ять розділів книги.
У перший день ми роздумували над розділом: «Поклик до святості». Саме папа наголошує, що не можна шукати «тихого та комфортного життя», в якому людина наче в шкарлупі стає байдужою до свого покликання, яке дає Господь. Господь кожному дає місію життя, але саме це іноді лякає нас, бо ми не знаємо як та куди і в який спосіб Ісус буде нас провадити. Треба відважитись жити повноцінним людським активним життям, як нам дають приклад багато святих. В малих непомітних справах, у відносинах з іншими виявляти Божу Любов. Неодноразово приклад жінок запалює до наслідування: св.Гільдегарда, св. Бригіда, св. Катерина Сієнська та інш. Потрібно всього себе віддати Богу, щоб охопити унікальний план даний тобі з вічності. Дозволити Господу та Святому Духу говорити в нас і діяти та перемінювати. Ось де початки святості. Не треба її боятись, але прагнути. Тоді наші плоди будуть рясними в світі.
Другий день реколекцій був зосереджений на перешкодах дороги до святості: сучасний гностицизм та пелагіянізм. Коротко – перший говорить про надможливості розуму, який здатен збагнути істини життя та мати певні таємниці і секрети зарезервовані лише деяким «вибраним». А ті втаємничені можуть маніпулювати іншими людьми, вдаючи, що лише вони посідають певні ключі мудрості та гідні бути абсолютними лідерами якоїсь групи віруючих людей. Ісус говорив і діяв відкрито. В нього не було жодних таємниць, але все, що потрібно для спасіння він зробив і навчив апостолів. Учні про це написали і передали всім людям. Кожний має право пізнати Бога і прийняти спасіння на дорозі святості. Другий – пелагіянізм виключає дію Божої Ласки, Сили і Благодаті. Людина повинна своїми зусиллями і ділами «заробляти» собі на Царство Небесне. Тут є та небезпека, що люди так й думають. Ми не можемо заробити вчинками нічого, бо Ісус все вже нам дав. Кожне добре діло, це лише наша відповідь на Безмежну Божу Любов.
Третього дня владика Гліб відкривав нам розділ: «У світлі Вчителя». Дуже просто і глибоко папа Франциск ще раз представляє Євангельські Блаженства. Це наче йти проти течії цього світу. Все, що відкинене суспільством є «Блаженним» в очах Господа. Блаженні вбогі духом – папа пише: «Багатство нічого не забезпечує. Насправді- як тільки ми відчуємо, що ми багаті, ми можемо стати такі самозадоволені, що не залишимо місця для Божого Слова, для любові наших братів і сестер, чи радості найбільш важливим речам в житті». (G.et Ex, ст. 30). Переглянувши всі блаженства, ми можемо побачити в них кроки до святості і сказати, що у блажентсво проявляється і діє «милосердя», котре «є повнотою справедливості і найбільшим виявом Божої Правди».
Розділ четвертий, який називається «Знаки святості у сучасному світі» навчив нас спостерігати і бачити особливі риси святого життя. Наполегливість, терпеливість і лагідність – ось певні критерії, за якими можна охарактеризувати людину, що прямує дорогою святого життя. Також не менш вартісним чинником для цього є почуття гумору. Погідна людина із усміхненим обличчям та добрим гумором потягає за собою інших. Ми мали на реколекціях чудового священика з Лондону – отця Іринея Крайчого. За будьякої погоди і справ, він завжди має час поспілкуватись із вами і звичайно розповість якийсь новий «жарт», що запалить сміхом присутніх. Чи у приватній розмові чи за столом при обіді, отець старався брати жарти із кумедних життєвий ситуацій. І справді, дорога до святості переповнена радості навіть і в похмурий день, хоча нам Бог Благословив чудовою погодою до кінця реколекцій. Поруч із гумором для християн чи духовних служителів важливим є робити все із сміливістю та завзяттям, але насамперед, не забувати про постійний зв’язок із Богом у молитві, читанні Біблії та Євхаристії.
П’ятий розділ «Духовна боротьба, чування і розпізнання» нашого останнього дня духовних розважань зосередився саме на цих аспектах, що у назві. Найголовніше – зло існує і дуже реальне! Саме те, що світ применшує або нівелює існування та дію духоного зла, людині, які прямує до святості, слід ніколи про це не забувати. Якщо ми по стороні Бога, то нам не уникнути цієї боротьби. Тут кожний повинен шукати зброї. За словами папи: «Для цієї духовної боротьби, ми можемо розраховувати на сильну зброю, яку нам дав Господь: повна віри молитва, розважання над Словом Божим, Свята Літургія, адорація Ісуса у Святих Тайнах, Сповідь, діла милосердя, життя у спільноті, місійна діяльність». (G еt Ex, ст.60). На дорозі до святості може підстерігати така річ як духовна остиглість, що ослабить працю над собою. Щоб цього не сталось потрібно просити Святого Духа про розпізнання прихованого зла. Тоді дорога до святості приведе до джерела вічного життя. Просімо Бога забрати страхи, що заважають повністю віддатись в Господні руки. Тільки повна довіра приведе до повноти святості і спасіння.
У молитві та інтенсивному навчанні ми набрали багаж, щоб згодом відчути Божу опіку та любов у нас. Нехай кожний запалиться Духом Святим в бажанні святості і спасіння. Дякуємо папі Франциску та його голосу в особі владики Гліба Лончини, який спершу перепускав усі слова науки через своє серце та особисту молитву, а потім ділився з нами. На Божу Славу!
