Ігор Ісаєв, головний редактор порталу PROstir.pl ■ ПОГЛЯДИ ■ №39, 2017-09-24
Хто хоче розколоти українську громаду в Польщі
На початку вересня до мене підійшов колеґа, пов’язаний з нинішньою польською владою, і так, між іншим, пожартував: «Ну що», – питає, – «Ігорку, готуєшся стати новим головою Об’єднання українців у Польщі?». На моє здивування й арґумент, що Петро Тима нікуди поки що не збирається, колеґа з сарказмом відповів: «Президент Іґнаци Мосціцький у серпні 1939 р. теж нікуди не збирався їхати з Польщі».
Невдалий жарт так і пройшов би попри мої вуха, якби кілька днів пізніше не появився про українців текст на порталі «Media Narodowe» (це заснований у травні проект польських націоналістичних організацій, пов’язаних з Маршем незалежності). В одному з абзаців цього прекрасного ЗМІ, картина світу в якому представлена як жахливий Захід, де тільки й знищують цінності і ґвалтують польських жінок, та прекрасні Росія і Китай, які, стійко чатуючи перед мусульманською навалою, виготовляють найновішу зброю. Це велике геополітичне ЗМІ несподівано вирішило увійти в полеміку з маленьким «Нашим словом» і зацікавитися внутрішніми справами Об’єднання українців у Польщі. Організація в матеріалі представлена в лапках, її весь час супроводжує прикметник, що вона «бандерівська» – уже без лапок.
Ось це велике «народове ЗМІ» (понад 550 тис. візитів на місяць – дані лічильника SimilarWeb), цитуючи невеличке «Наше слово» (у 55 разів менше візитів на місяць – той же SimilarWeb) вдягає хустку баби Палажки і шепоче свіжу сільську побрехеньку на очах у півмільйонної аудиторії: «У нас є не перевірена поки що інформація», – читаємо, – «що частина української діаспори в Польщі, яка прагне хороших відносин з братнім польським народом, розглядає можливість створення Антибандерівського об’єднання українців у Польщі. Це буде організація, конкурентна щодо нинішнього збіговиська Петра Тими, яка має бути визнана єдиним представником українців, котрі живуть у нашій країні, і що отримуватиме завдяки цьому фінансування».
Я по-одеськи промовчу щодо лексикону благословенних колеґ-журналістів – ну, що фрази про «братній народ» чи про щось «антибандерівське» ідуть прямісінько з ненависної мені (і, маю надію, «народовим» колеґам) комуністичної пропаґанди. Голосно промовчу, щоб не натякати. Проте навіть лицемірний одеський етикет наказує крикнути голосне «Агов!» друзям, котрі вважають, що в демократичній країні може бути лише один представник якої-небудь спільноти. Подивіться хоча б на свій смислоутворюючий Марш незалежності і на те, скільки у вас там організацій і як ви між собою пересварені.
Але добре. Припускаємо, що ви цього всього не добачаєте, серйозні вади зору у вас помітні не від сьогодні. Добре, ви в кооперації з кількома персонами української національності творите своє «конкурентне» Об’єднання українців у Польщі, і починаєте на всіх рогатках кричати про «бандерівське» у них і «антибандерівське» у вас. Зрештою, не ви перші вигадали цю схему, так уже робить пригорнутий європарламентськими комуністами Петро Симоненко, колись лідер забороненої Компартії України. І що? На слухання про «розквіт бандерівської ідеології в Україні» авторства цих «циркачів» у ЄП під регіт кількох тисяч працівників прийшли три глухо-сліпо-ошукані каліки. «Вірую, бо абсурдно», – це якраз про них. Але, можливо, вам більше і не треба.
Отже, в кінцевому рахунку у вас є: а) три каліки – потенційні «члени»; б) маріонеткові українці під назвою «Управа»; в) організація, потрібна лише на пропаґандистський ужиток, і не потрібна нікому. Зате у вас немає: маєтку, ЗМІ, заходів і більшості сердець громади. Можливо, «справедлива людова влада» в рамках конкурсу виділить вам фінансування кількох проектів, але конкурентними їх назвати буде важко. Вам, можливо, вдасться трохи поварити воду у ЗМІ з нарочитою «бандерівською» та «антибандерівською» ідеологією, проте це швидко мине. «Вірую, бо абсурдно» – тут знову попрацює на вас. Однак «абсурдно віруючі» гарячі лише пару разів на рік: на Різдво й на Великдень, в інші 363 дні вони байдужі. Протягом першої сотні цих «прохолодних» деньків схочеться вам цих «ніяких» людей викинути.
Шиї і їхній дальший авторитет ви поламаєте на багато років уперед, коли вам набридне брак уваги ЗМІ. Вони залишаться на смітнику історії, а лікувати їхні душі доведеться колишнім «прихильникам бандерівської ідеології».
Нікколо Макіавеллі, до творів якого починає повертатися наша жорстока епоха, писав: ніщо у світі не буває правильне саме по собі, але все – залежно від обставин. Для наших обставин загроза розбиття організації – це постійний стан. Ваші ж обставини зміняться – і ви просто втечете, залишаючи нам кілька скалічених вашою грою душ. ■
