Про методологію довідаємося… наступного року

(пл)ПОДІЇ№40, 2012-09-30

У середині вересня, під час засідання сеймової Комісії національних і етнічних меншин, відбулася зустріч членів комісії та представників меншин з працівниками Головного статистичного управління (ГСУ). Її метою було обговорення результатів Національного перепису населення, що пройшов минулого року. Зустріч не виявила нічого нового в питаннях національності, етнічності, вживання рідної мови та самої методології перепису. Але підтвердилося те, що при підрахунку загального результату перепису наші складені в Інтернеті декларації не розглядалися.
Якщо поглянути з перспективи, то минулорічний перепис населення, в якому вперше можна було вказувати подвійну національну приналежність, мав для нас позитивні результати: українську національність декларувало 48 тисяч осіб, тобто значно більше, ніж 2002 р. Проте новим, тому й незвичним для нас, був метод самоперепису за допомогою Інтернету.
– Якщо оцінювати загальнопольський результат, то даний метод є ефективний, хоч на рівні ґмін, особливо для національних меншин, – це не зовсім так. А саме результат перепису на рівні ґмін для національних меншин є найважливішим, – вважає Славомир Лодзинський, директор Інституту соціології Варшавського університету.
Соціолог має рацію, адже якщо представників меншини у певному реґіоні є багато, то польське суспільство на місцях уважніше ставиться до потреб меншин. Та й ми самі тоді відчуваємо себе інакше, стаємо більш відкритими, відважніше признаємося до свого. Загалом, результати перепису для меншин є корисними, проте, як зазначали на засіданні деякі представники меншин, «важливішими від результату є правила, за якими його підраховували».
– Деякі елементи, на які ми неодноразово звертали увагу працівникам ГСУ ще до перепису (наприклад, його популяризування), не бралися до уваги. А тепер виявляється, що саме вони мали вплив на декларування своєї національності через Інтернет.
Тому не знаю, чи подані результати можна вважати вірогідними, – твердить Григорій Купріянович, голова Українського товариства у Люблині. А через те, що не було доброї реклами, деякі члени меншин могли не тільки не знати, але й взагалі боятися декларування своєї національної приналежності з огляду, наприклад, на історичні особливості реґіону, в якому проживають.
Інформацію про численність меншин у ґмінах ми отримаємо в листопаді, однак про застосовану методологію (тобто спосіб підрахунку) довідаємося щойно наступного року. Присутні на засіданні представники статистичного управління підтвердили, що самоперепис відіграє тільки допоміжну роль у кінцевому підсумку результатів. Тому постає питання: чи взагалі варто було проводити самоперепис, якщо він служить лише для перевірки методу обчислення? Із загальних ґмінних реєстрів та інших установ ГСУ отримало шість типів інформації про населення. Але серед них не було даних про національність.
– Знаю, що зауважень є і буде багато, але цей перепис є прецедентним, з огляду на складну методологію, – стверджує Ґжеґож Ґудашевський, працівник Департаменту демографічних досліджень при ГСУ.
То як усе підраховується? Виявляється, на кінцевий результат впливають дві складові: повний перепис (дані, зібрані з реєстрів) та репрезентативний (зібрані рахівниками дані, що охопили 20% суспільства). Проте, як заявляє Ґудашевський, підставою для обчислення національної структури мають бути дані з репрезентативного перепису: саме тих вибраних 20% суспільства віддзеркалюють громади в різних місцевостях, а на цій основі можна легко визначити їх національну структуру. Отже, на основі цієї групи обчислюється кількість представників меншини, а наші декларації в Інтернеті (які нібито мають колосальне значення для перепису) так насправді є лише складовою методу підрахунку. В ГСУ не приховують, що розраховували на більше зацікавлення самопереписом, бо тепер його даних є замало, щоб визначити національну структуру ґмін. З іншого боку, заступник голови ГСУ Ґражина Марциняк запевняє, що управління не могло б оприлюднювати результати перепису, якби статистична помилка перевищувала 5%. Але такі запевнення не переконують представників національних меншин.
– У кожному дослідженні методологію (або хоча б її принципи) встановлюється перед початком самого дослідження. І якщо раніше говорилося, що будуть використані різні джерела, то на даному етапі підрахунку дані з самоперепису мають іншу вартість, ніж решта. Таким чином, наша величезна праця не матиме впливу на результати перепису. Як бачимо, все дуже складно, але це можна було передбачити ще перед початком проведення заходу, – говорить Григорій Купріянович.
Вірогідність перепису важлива для національних меншин та Міністерства адміністрації і цифризації, зокрема, з огляду на встановлення двомовних таблиць з назвами місцевостей. Особливо це актуально тепер, коли одна з польських партій – «Солідарна Польща» – вимагає змінити закон, а погіршення результатів перепису населення (порівнюючи з 2002 р.) могло б вплинути на знесення двомовних таблиць у деяких ґмінах. Наприклад, за результатом минулорічного перепису населення зменшилася численність німецької меншини, а, як каже її представник депутат Ришард Ґаля, «це мало б обмежити не лише наші привілеї, при цьому кривдять й інших».

Відеозапис засідання дивіться на cайті (Наше відео)

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*