ПРО ДОСЛІДЖЕННЯ професора Михайла Лесіва

(ак-б)РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ2010-11-24

{mosimage}

Z lubelskich badań nad Słowiańszczyzną Wschodnią, Dagmara Nowacka, Maria Borciuch, Albert Nowacki, Mateusz Jastrzębski, red., Lublin: Wydawnictwo KUL 2010, 343 c.

Ювілей, 80-ліття Михайла Лесіва стало нагодою, щоб видати книжку, присвячену науковій діяльності професора. “З люблинських досліджень над Східною Слов’янщиною” – це публікація Люблинського католицького університету, навчального закладу, у якому ювіляр вчився і з яким багато років був пов’язаний.

Публікація поділена на чотири частини. У них упорядкований великий доробок М. Лесіва і показане багатство його наукових зацікавлень. Отож, перша частина охоплює праці з загального аналізу досліджень професора. Другу складають статті з українського мовознавства, в основному з діалектології, ономастики, етнолінґвістики та сучасної української мови, тобто сфер професійній активності М. Лесіва. Третя і четверта частини – це тексти на теми зі слов’янського літературознавства та про польсько-українське прикордоння, головним чином його культурно релігійні аспекти. Авторами статей є знайомі та студенти професора. Зміст і форма книжки свідчить про велику пошану і суто людську симпатію, з якою ставляться до ювіляра його близькі та люди з дальшого оточення.
Читачі, які менше зацікавлені науковим аналізом мовознавчих і порівняльних нюансів, також можуть знайти в публікації щось для себе. Одним із перших текстів є довге інтерв’ю, яке взяла в М. Лесіва Даґмара Новацька. Ця дуже особиста розмова вводить нас у світ, якого вже немає, але він формував ціле покоління українських і польських дослідників. Професор розповідає про свої перші школи і перший науковий досвід, про труднощі, з якими зустрічалися ті, хто хотів свою наукову діяльність пов’язати з українською мовою. Також про те, який великий вплив мала тогочасна політична атмосфера на рішення молодих людей – хоча б тоді, коли раптом виявлялося, що з ненаукових причин їм не можна було займатися галузями, які їх цікавили. Ювіляр пригадує нам великі особистості університетського середовища, викладачів, з котрими мав нагоду співпрацювати. Це справжні велетні полоністики, україністики і славістики, як- от професор Єжи Курилович – один із найвидатніших польських мовознавців, чи професор Чеслав Зґожельський – історик літератури, редактор творів Адама Міцкевича. Однак найміцніший наголос у цій розмові М. Лесів ставить на особисте життя й особисте щастя, які дали йому міцну опору для професійної діяльності.

“Наше слово” №48, 28 листопада 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Рецензії та огляди

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*