Василь Шляхтич ■ ПОДІЇ ■ 2011-11-26
МИ, ЩЕ НЕ МИ
Ми, ще не ми на своїй ниві.
Гордість у нас ще не своя.
Мабуть, тому край нещасливий,
Бо наше Я – не нашим Я.
Ні, нам не треба жити в гніві.
Нам в серці треба Кобзаря,
Щоб у народ ішов зі співом
Таким, аж задрижить земля.
Коли постануть співці сиві?
Як довго ждати того дня,
Щоб в краю була справедливість,
Щоб не володіла брехня?
Тоді діждемось того дива,
Як на верхах зникне сварня.
ВІДКИНЬМО ГРІХ
Мрію про те, щоб в Україні
Заграли дзвони як тоді
Коли народи молоді
Відважно несли хрест на спині
Мрію про те щоб в краю ріднім
Батьки і діти як діди
Не йшли до брудної води
Щоб в ній промити свою гідність
Москаль хай буде москалем,
Жид жидом, поляком поляк,
Хай всі відкинуть переляк
Й не соромляться гірких тем
Відкиньмо гріх старих систем
Бо з ними жити вже ніяк
Із сайту: http://eliter.org.ua
“Наше слово” №48, 27 листопада 2011 року {moscomment}