Володимир Ющак, Петро Тима ■ ПОГЛЯДИ ■ №31, 2017-07-30
Володимир Ющак, вроцлавсько-ґданський єпископ Української греко-католицької церкви:
При нагоді таких днів приходить спокуса плакати над нещастями, які нас торкаються, нарікати на людей, які нам вчинили зло. Справді можна сказати, що горя і тяжкої біди було в нашому народі і Церкві дуже багато. (…) Однак герої сьогоднішнього свята показують нам, що навіть нещастя можна використати для добра. Отець митрат Мирослав Ріпецький у місці, куди його кинула недоля, розпочинає душпастирське служіння, якби це було звичайне службове перенесення єпископом з парафії на парафію. Не плаче над своєю долею, але різними способами старається підтримати на дусі інших, що не мають стільки сил як він. Така його постава і праця приносять плід, за який сьогодні дякуємо Богові. Також і нам годі плакати над минулим нещастям, яке часто для молодого покоління, народженого і вихованого на цих землях, далеко від Батьківщини і Рідних земель, стало зовсім незрозумілим. Вони часто вже є тутешніми і не розуміють болю, який пережили їхні батьки і діди.
Тому нам не залишається нічого іншого, як тільки бути сильними вірою, любов’ю, надією на цих місцях, де нам прийшлось проживати. Не можна забувати про рідні сторони, традиції, звичаї та рідну мову. Але одночасно мусимо почути те, що до святого апостола Павла Христос говорив у сьогоднішній проповіді: «Тобі вистачить моєї ласки на ціле твоє терпіння, життя, нещастя та горе». Нікого Бог не залишає без своєї благодаті. Потрібно тільки відкритись на неї та Його діяння. Повірити, що немає нічого такого, чого ми не могли би витримати і використати на добро. Мало цього, ми можемо не тільки самі «стати на ноги». Сьогоднішня дійсність показує, що ми можемо вийти назустріч нашим співбратам з України. Їх також гірка доля викинула з дому в широкий світ, у тому числі до Польщі. Їх тут сьогодні в сорок разів більше, ніж нас. Скріплені Христом, якщо ми йому віддамося повністю, можемо бути сильні в тому нашому безсиллі. ■
Петро Тима, Голова Об’єднання українців у Польщі:
Всупереч комуністичним репресіям і цілій державній махині о. Мирослав Ріпецький зумів дати перспективу нашим батькам і дідам. Завдяки тому ми тут сьогодні знаходимося. Дивлячись на тутешні хрести, де позначені наші теперішні місця проживання, бачимо в них знамениту символіку. Але бракує тут символіки місць, з яких приїхали наші діди і батьки. Сімдесят років – це не вся історія української громади в Польщі. До цього була понад тисяча років християнства, була трьохсот-чи п’ятсотлітня історія окремих сіл і містечок. Думаю, що нам у цю історичну хвилину, коли зустрічаємося і згадуємо 70 років феномену парафії у Хшанові, 70 років трагедії депортації українців, ми повинні глянути дальше на пройдешні покоління, традицію та культуру, яка була перед депортацією, яка дозволила отцю Ріпецькому, нашим дідам та батькам вистояти.
Мешканці села Вербиці, які сьогодні живуть на Вармії і Мазурах та в Західнопоморському воєводстві, зібрали сили і відновили у своєму селі кладовище. Думаю, що в цьому місці кожний з нас повинен поставити собі запитання: що ми можемо зробити, щоб таких знаків, як Вербиця на Рідних землях, було більше. (…) Кожен з нас принаймні раз на рік повинен відвідати місце, звідки походять його батько чи дідо. Помолитися там і поставити свічку. Подбати, щоб зберегти і передати цей світ наступним поколінням. Я дякую Церкві і владикам за те, що, тісно співпрацюючи, ми проводимо від 28 квітня заходи, які показують, що в єдності сила народу і що в нас є багато можливостей один одного підтримувати. ■
