Правила подання скарги до Європейського суду з прав людини

Оксана КовальськаГРОМАДА2012-05-25

{mosimage} Громадянин Австралії звернувся до Європейського суду з прав людини (далі “Суд”) зі скаргою про порушення своїх прав і свобод, що зазначені у Європейській конвенції з прав людини та основоположних свобод (право на життя, заборона катування, заборона рабства та примусової праці, право на свободу та особисту недоторканість, право на справедливий судовий розгляд, ніякого покарання без закону, право на повагу до приватного та сімейного життя, свобода думки, совісті і віросповідання, свобода вираження поглядів, право на ефективний засіб правового захисту, заборона дискримінації, заборона зловживання правами), також прав членів своєї сім’ї та прав польських громадян унаслідок вчинення жорстокого злочину (геноциду) 1-3 березня 1945 р. в с. Павлокомі на території Польщі польською владою проти польських громадян української національності.
Суд відмовив у прийнятті скарги на підставі стт. 34 і 35 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. (далі “Конвенція”), визнавши, що не були виконані критерії прийнятності скарги. Відносячись до ст. 34 Конвенції, Суд не надав заявникові статусу жертви. Положення ст. 35 передбачають, що Суд приймає питання до розгляду тільки після того, як вичерпаються всі національні засоби правового захисту – відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права, протягом шести місяців від дати прийняття остаточного рішення. Оскільки громадянин Австралії звернувся безпосередньо до Європейського суду з прав людини, пропустивши всі інстанції судів Польщі, то, відповідно, відмова Європейського суду є правомірною.
Отож, щоб звернутися до Європейського суду з прав людини, потрібно дотримуватися таких правил:
1. Особа може звернутися до Суду, якщо вважає, що особисто є жертвою порушення однією з держав – сторін Конвенції своїх прав чи основоположних свобод, які захищаються Конвенцією та протоколами до неї.
2. Суд може розглядати лише ті заяви, у яких ідеться про порушення ґарантованих Конвенцією та протоколами до неї прав – одного або кількох.
Європейський суд є наднаціональною міжнародною судовою установою, яка розглядає скарги осіб щодо порушення їхніх прав державами – сторонами Конвенції.
Відповідно до ст. 19 Конвенції, Європейський суд створений для забезпечення дотримання високими договірними сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї. Відповідно до статті 32 Конвенції, юрисдикція Європейського суду поширюється на всі питання, які стосуються тлумачення та застосування Конвенції і протоколів до неї та які передаються на його розгляд відповідно до статей 33, 34 і 47 Конвенції. Відповідно, Суд не виконує функції національного суду та не має повноважень скасовувати або змінювати рішення національних судів. Суд також не може безпосередньо втручатися в діяльність органу влади, дія або бездіяльність якого спричинили порушення.
3. Суд може розглядати лише ті заяви, які спрямовані проти держав, що ратифікували Конвенцію та відповідні протоколи, і які стосуються подій, що відбувалися після дати ратифікації.
4. Особа може звернутися до Суду лише зі скаргами, предмет яких перебуває у сфері відповідальності суб’єкта владних повноважень (наприклад: парламенту, суду, прокуратури тощо) однієї з цих держав. Суд не розглядає заяви, спрямовані проти приватних осіб або недержавних інституцій.
5. Згідно з п. 1 статті 35 Конвенції, Суд приймає заяви до розгляду лише після того, як були використані всі внутрішні засоби юридичного захисту, і лише протягом шести місяців з дати винесення остаточного рішення. Суд не розглядає заяву, яка не відповідає цим умовам прийнятності.
6. Надзвичайно важливо, щоб перед зверненням до Суду особа використала всі засоби судового захисту в державі, проти якої спрямована заява, які могли б привести до усунення порушення, що є предметом оскарження; у протилежному випадку особа має довести, що такі засоби захисту є неефективними. Це означає, що слід спочатку звернутися до національних судів, яким підсудна справа, включаючи відповідну вищу судову інстанцію, для захисту своїх прав, про порушення яких особа має намір поскаржитися до Суду. Крім того, використовуючи належні засоби захисту, необхідно дотримуватися національних процесуальних правил, зокрема, передбачених законодавством строків.
7. Якщо заява особи стосується рішення національного суду – наприклад, вироку – то після того, як особа використала звичайну процедуру судового оскарження, немає потреби знову вдаватися до спроб перегляду цього рішення. Також не обов’язково використовувати позасудові засоби юридичного захисту або звертатися зі скаргами або заявами, – наприклад, до парламенту, глави держави або уряду, міністра чи уповноваженого з прав людини, – оскільки ці засоби захисту не вважаються такими, що необхідно використати перед зверненням до Суду.
8. Можна подати заяву до Суду протягом шести місяців після ухвалення остаточного рішення судом або органом влади, до компетенції яких належить визначення питання, що є предметом звернення до Суду.

Як подавати заяву до Суду
Офіційними мовами Суду є англійська та французька, але за бажанням особа може звертатися до Секретаріату Суду офіційною мовою однієї з держав, що ратифікували Конвенцію. На початковій стадії провадження Суд може також листуватися з особою цією мовою. Проте, якщо Суд не визнає заяву неприйнятною на основі надісланих документів, а вирішить запропонувати Уряду висловити свою позицію щодо скарг заявника, Суд вестиме листування англійською чи французькою мовою, а особа чи її представник, за загальним правилом, повинні будуть надсилати подальші зауваження англійською чи французькою мовою.
Суд приймає лише ті заяви, які надіслані поштою (а не телефоном). Якщо особа надсилає свою заяву електронною поштою або факсом, їй обов’язково потрібно продублювати її звичайною поштою. Також немає необхідності бути особисто присутнім в Суді для усного викладення обставин справи.
Листи й документи, які надсилаються до Суду, не слід прошивати степлером, склеювати чи скріплювати іншим чином. Усі сторінки повинні бути послідовно пронумеровані.

Наявність представника чи адвоката
На початковій стадії подання заяви особа не зобов’язана мати представника, а якщо особа його має, він не обов’язково повинен бути адвокатом. Однак, якщо Суд вирішить запропонувати уряду висловити свою позицію в справі, особі потрібно, за загальним правилом, мати представника (крім особливих випадків), який практикує юридичну діяльність в одній з держав, що ратифікували Конвенцію. Представник повинен володіти однією з офіційних мов Суду (англійською або французькою).
Якщо особа бажає звернутися до Суду через адвоката або іншого представника, необхідно додати до формуляра заяви довіреність, яка б уповноважувала його діяти від її імені. Представник юридичної особи (підприємства, об’єднання і т. д.) або групи осіб повинен підтвердити свої юридичні повноваження представляти заявника.

Плата за звернення до Суду
Суд не може надати особі допомогу з оплати послуг адвоката для підготовки заяви до Суду. У подальшому, а саме після рішення Суду про направлення заяви Урядові для надання зауважень, особа, у разі браку коштів для оплати послуг адвоката, може претендувати на отримання безкоштовної юридичної допомоги, якщо надання такої допомоги Суд визнає за необхідне для належного розгляду справи.
Процедура розгляду справи Судом безкоштовна, а також є письмовою, що не потребує особистої присутності особи в Суді. Особу обов’язково буде поінформовано про будь-яке рішення, винесене Судом у її справі.


Walczyński Kalinowski i Wspólnicy
Kancelaria Prawna sp.k.
ul. Piękna 44, lok.1, 00-672 Warszawa
tel. +(48) 22 826 11 88, faks +(48) 22 828 30 61, www.wkiw.pl

“Наше слово” №22, 27 травня 2012 року {moscomment}

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*