Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №34, 2017-08-20
Біля старого греко-католицького храму в Старому Дикові Любачівського повіту розпочалася будова будинку пожежної частини. Церква є однією з архітектурних пам’яток ґміни.
На інвестицію пожежники зі Старого Дикова очікували протягом багатьох десятиліть. Вони раді, що будівельні роботи нарешті почалися, про що поінформували у липні на своєму Фейсбуку. «Почалися роботи на будові приміщення нашої майбутньої пожежної частини. Маємо надію, що через рік ми вже переберемося до неї. Тримаємо кулачки за інвестора та виконавця», – писали вони 11 липня в мережі.
Новий будинок, у якому пожежники мають тримати свої машини і знаряддя, буде побудований біля колишньої греко-католицької святині. Проте рішення розташувати пожежну частину в цьому місці викликає багато суперечок навіть серед членів ґмінної ради . По-перше, ділянка знаходиться при звивистій дорозі, тому дехто вважає, що в майбутньому виїзд пожежної машини на дорогу буде дуже небезпечний для самих пожежників, які поспішатимуть на виклик, та й для інших водіїв, які користуються вулицею. По-друге, деяким членам ради не подобається, що пожежна частина приміститься поруч з місцевим парафіяльним римо-католицьким костелом та колишнім греко-католицький храмом.
Такою інформацією стривожені теж українці, близькі яких були виселені з цієї місцевості 70 років тому. «Я побачила інформацію в Інтернеті і, звичайно, була нею здивована. Коли ми туди приїхали у травні цього року при нагоді відзначень роковин Акції „Вісла”, ніхто про інвестицію не заїкнувся ані словом, хоч, певно, добре про неї знали, – говорить Стефанія Лайкош, мати якої народилася в цьому селі і 1947 р. була виселена в околиці Білого Бору. На тих відзначеннях був присутній, зокрема, директор ґмінного осередку культури та представники ради ґміни. – Нас дуже гарно привітали і запросили на почастунок до осередку культури. Ми навіть питали тоді представників місцевого самоврядування про те, хто нині є власником ділянки, на якій стоїть церква, та розмовляли про інші справи, зв’язані зі святинею. Нам тоді здавалося, що все гаразд».
Щоправда, будова будинку пожежної частини у Старому Дикові не є такою контроверсійною інвестицією, як, наприклад, справа розміщення туалету на території українського цвинтаря в Ульгівку, де парафіяльна громада місцевого римо-католицького костелу поставила його на одній з могил, а також так впорядкувала територію цвинтаря, що залишилося на ньому ледь кільканадцять хрестів, хоч поховань є щонайменше кілька сотень. Про це ми писали в тижневику навесні.
Нащадків переселенців зі Старого Дикова турбує доля храму. «Певно, ніхто стовідсотково не може зараз сказати, чи внаслідок будівельних робіт через деякий час, наприклад, не потріскають стіни церкви. Храм сьогодні – у жахливому стані. І я боюсь такої ситуації. Якщо б так сталося, то це, звичайно, міг би бути привід для розібрання церкви», – тривожиться С. Лайкош.
Війт ґміни засопокоює, що ніхто навіть про таке не думав. Церква як стоїть, так і буде стояти. Крім цього, пожежний будинок будується на ділянці, де колись був садочок, а не, як багато думає, цвинтар, – пояснює війт Барбара Малецька.
Слід згадати, що церква є однією з архітектурних пам’яток ґміни. Вона «грала» у фільмі «Катинь» польського режисера Анджея Вайди. На екрані можна прочитати: «Навесні 1940 табір в Козельську, СРСР», а в дійсності це греко-католицький храм. У побудованій 1904 р. святині були зняті сцени ув’язнення червоноармійцями польських офіцерів у таборі для військовополонених у Козельську. Для потреб фільму церква була частково відновлена. У ній приміщено 500 тюремних нар, намагаючись точно відтворити табір у Козельську. Також у фільмі знімалися сотні статистів – місцевих жителів ґміни. ■
