Ярослав Присташ, головний редактор «Нашого слова»ПОГЛЯДИ№44, 2015-11-01

Після парламентських виборів у Польщі знаємо, що перемогла коаліція правих сил з «Правом і справедливістю» на чолі. У момент публікації цього тексту вже буде відомо, чи створять вони уряд самостійно, чи з коаліціантом. Крім того, до Сейму Польщі увійдуть ліберальні та непередбачувані сили, що є, скоріш за все, результатом голосування протестного електорату. Дізнаємося також, чи до Сейму РП пройшли наші кандидати.
Після досвіду 2005–2007 років, коли польські націоналісти дуже швидко втратили довір’я виборців, ми маємо ще більше невідомих. Пам’ятаючи той час, тепер голова партії Ярослав Качинський, певно, дбатиме про імідж більш стриманого політика. Праві сили виграли вибори не тільки через промахи владної партії «Громадянської платформи», а й завдяки своєму популізмові, націоналізмові, антиімміґраційній політиці, тобто на перемогу склалося ряд обставин, у тому міжнародних. Європа має перед собою випробування у формі аґресивної Росії, біженства та боротьби за європейську Україну. Результати виборів у Польщі в цьому контексті є сиґналом, що суспільство радикалізується, закривається, стає еґоїстичним. Такі симптоми поширюються теж і в Європі. Під знаком запитання стає майбутнє Європейської Унії та місця України в ній.
Який вплив ці результати матимуть для нас, української меншини у Польщі, української діаспори, трудових міґрантів і самої України? Що ж, праві сили в останньому скликанні Сейму РП ставили національні меншини в ролі заложників політики взаємності, тобто ми були гіршими громадянами держави. Це, скоріш за все, не зміниться і буде для нас випробуванням. Співпраця національних меншин з урядом з років 2005–2007 мала багато каменів спотикання. Є чого боятися. Решта залежить від того, чи матимемо свого представника в нижній палаті парламенту.

Питання, чи трудові міґранти з України й надалі будуть інструментом захисту перед біженцями з Сирії? Це дуже імовірно. Для України плюсом можуть бути антиросійські настрої в «ПіС». І все ж, якщо повториться ситуація і Польща погіршить відносини з Німеччиною та Європейською Унією, то її вплив на лобіювання України стане мінімальним.
Україна, хоч не готова й не розуміє польського питання стосовно Волинської трагедії, також матиме з цим справу. Праві сили не поступляться. Загрозою можуть стати можливі зміни в польському Інституті національної пам’яті. Тоді спільне дослідження українсько-польської історії може бути використане для політичних цілей. Таке ми вже бачили. Якщо це станеться, то весь діалог науковців, політиків, інтелектуалістів піде нанівець і не буде простору для будь-якої дискусії. Свій неґативний вплив на вирішення історичних відносин між українцями та поляками матиме Росія. Головне, щоб історія не впливала на теперішні двосторонні відносини так, як це відбувається між Польщею та Росією. На жаль, є вже перші паростки поганого насіння, яке політики не вміють відсіяти і використовують його для своїх цілей, а від цього страждають і Польща, і Україна. Багато також залежатиме від самої України, яка не відчуває певних нюансів і навіть одним непродуманим жестом у невідповідному часі може сама собі зашкодити.
А як же ми в цій ситуації? Правила демократії полягають у тому, щоб шанувати вибір іншої сторони, вести діалог, пробувати донести свої арґументи і захищати свої інтереси. На щастя, ми не безпорадні, – за нами стоїть ряд законів Польщі та ЄУ. Ми надалі будемо розвивати свою культуру, вчити дітей української мови, видавати українську газету тощо. «Нам своє робить, свою нивку орать». ■

Поділитися:

Категорії : Погляди