Тадей КарабовичГРОМАДА№21, 2017-05-21

Історична дискусія в Любліні

У Старому театрі в Любліні наприкінці квітня ц.р. відбулася суспільно-історична дискусія про акцію переселення українського населення Холмщини та Підляшшя з Люблінського воєводства 1947 р. на західні та північні землі Польщі.

Дискусія пройшла під назвою: «Акція „Вісла” – 70 років після. Історія – спогади – сучасність». У ній взяли участь відомі вчені та богослови Любліна: польський історик проф. Ґжеґож Мотика, громадський діяч і колишній заступник міністра закордонних справ Польщі Кшиштоф Становський та українці Любліна, які походять з рідних земель – Холмщини і Підляшшя, носії історії Акції «Вісла», фактично друге її покоління. Цей сумний, наповнений спогадами український захід підтримали поляки – друзі люблінських українців. Він відбувався у рамках циклу дискусій «Понад кордонами», модератором яких залишається богослов о. Томаш Достатні. На закінчення з концертом виступив хор «Холмщина» під керуванням Єлизавети Веремієвич.
Цей захід можна приурочити до відзначень 70-ї річниці Акції «Вісла», тому що в ньому говорилося про виникнення та проведення цієї акції 1947 р. на Холмщині і Південному Підляшші. Дискусія «Понад кордонами» з підзаголовком: «Акція „Вісла” – 70 років після. Історія – спогади – сучасність» відбулася з ініціативи люблінських українців.
Зустріч почалася з виступу президента міста Любліна Кшиштофа Жука, який нагадав історію з-перед 70 років. Натомість виступи президії (о. Томаш Достатні, проф. Ґжеґож Мотика, Кшиштоф Становський та Івона Іванюк) зосереджувалися на історично-моральному вимірі переселенської трагедії Акції «Вісла» і на сьогоднішніх польсько-українських відносинах. Проф. Ґжеґож Мотика торкнувся також питання історичних джерел з-перед 70-ти років і задумувався над проблематикою наслідків Акції «Вісла» для українського культурно-релігійного пограниччя Люблінщини.
Пані Івона Іванюк поділилася своїми спогадами про трагічну долю її предків 1947 р. та богословсько-патріотичної ролі Православної церкви після часткового повернення українців на рідні землі Холмщини і Підляшшя 1956 р. Своєрідним зверненням до трагічних подій 1947 р. були зачитувані актором Театру НН Вітольдом Домбровським фраґменти книжки «Dwie godziny» («Дві години»), яку видало Братство православної молоді Люблінсько-Холмської єпархії Православної церкви. Присутні вислухали вкрай трагічні спогади, зафіксовні від жителя села Парослі неподалік Яблочина, Миколи Хроля, який пережив переселенську депортацію в незнане, але після 10 років життя на переселенні повернувся до рідного села.
Дуже зворушливим моментом вечора була виконана хором «Холмщина» пісня-леґенда про депортацію «У нашій Люблінщині сумні дні настали…». Це відома українцям пісня про переселення, яку співали не лише на Холмщині та Південному Підляшші, але також на Перемишльщині, Лемківщині і всюди там, де українців досягла депортація з рідних земель.

Серед багатьох учасників, які прийшли на дебату про Акцію «Вісла», першим виступив архиєпископ Авель – ординарій Люблінсько-Холмської православної єпархії. Владика висловив щиру подяку люблінському богослову о. Томашеві Достатньому за організування заходу, а президентові міста Любліна – за підтримку. Архиєпископ Авель наголосив на важливості факту, що власне в Любліні почався цикл дискусій про трагічну 70-ту річницю акції «Вісла». Він навів приклад Великоднього послання ієрархів Православної церкви у Польщі до мирян, де згадуються драматичні для українців часи жорстокого 1947 р. Цей жорстокий час відбився і на самій Православній церкві, яка на Холмщині та Південному Підляшші перестала існувати. Владика зачитав фраґмент листа Галини Бродкевич, яку переселено до Лігниці з села Сушів. Вона була прихожанкою православної парафії в Потуржині на Грубешівщині. Непростий і трагічний за змістом лист викликав зворушення в зібраних.
У дискусії виступили генеральний консул України в Любліні Василь Павлюк, колишній ректор Люблінського католицького університету о. проф. Анджей Шостак, проф. Єжи Бартмінський та інші. Виступаючи, вони наголосили на трагічну в моральному вимірі Акцію «Вісла» 1947 р.
Своєрідним продовженням урочистостей було освячення 29 квітня ц.р. (в суботу) хреста священиками Православної церкви у лісі неподалік Носова на Південному Підляшші на місці страти семи православних жителів Носова. Вони 1944 р. трагічно загинули, а 1947 р. почалася депортація українців з Південного Підляшшя, де символом для депортованих була переселенська станція Хотилів неполалік Білої-Підляської.
Новий хрест у Носові, установлений поруч старого, має символізувати трагедію смерті, яка зустріла в лісі невинних людей. ще 1944 р. на місці їх смерті поставлено невеликий дерев’яний хрест – як німий свідок історії. Не набагато пізніше, 1947 р., унаслідок переселення перестала існувати православна парафія в Носові, і треба було багато років, щоб сюди повернулося церковне життя українців. ■

Поділитися: