Орест ЛопатаГРОМАДА№26, 2018-07-01

Олена Боднар у «Нашому слові» (№ 25 за 24.06.2018 р. «Фестивальний баланс») звернула увагу на те, що «коли щось успішно триває багато років, існує ризик не помітити потребу змін». Це варто мати на увазі кожного дня звітно-виборчої кампанії в ланках Об’єднання українців у Польщі. У даному випадку справа стосується гуртка ОУП села Лелькова Бранєвського повіту Вармінсько-Мазурського воєводства. Головою гуртка Українського суспільно-культурного товариства, а потім об’єднання 43 роки був Андрій Ожеховський.

Голова Ельблонзького відділу ОУП Стефан Дембіцький колись гордо заявляв про те, що в усіх гуртках на Ельблонжчині старше покоління передало владу молодим. Тепер час на зміни і в Лелькові. Новим лідером ланки ОУП стала Ольга Пушкар, випускниця українського ліцею у Ґурові-Ілавецькому. (ОЛ)
_______________________________

Стан української громади в Лелькові

 Ольга Пушкар
Ольга Пушкар

Коли мені запропонували стати головою ланки, я перелякалась. Це тому, що сьогодні складно працювати на громадській ниві, бо мало молодих людей хочуть займатися такими справами. Крім того, багато молоді виїхало. Можливо, перебуваючи деінде, ці люди теж працюють для української громади. Однак тут, на місцях, залишилося їх мало. Я сама щойно адаптуюся до своєї нової ролі. Починаю також роботу у парафіяльній раді нашої церкви. Для нас дуже характерно організовуватися до кожної справи спонтанно і швидко. Головне, щоб хтось дав клич. Так само і з церковними ініціативами. З нашими дітьми активно працює монахиня, у нас є навіть церковний хор. У гуртку ОУП і парафіяльній раді працюють ті самі люди. Тому в Лелькові усі заходи ми проводимо разом. У нас також тісні зв’язки з українським ліцеєм у ґурові-Ілавецькому. Ми весь час аґітуємо дітей іти вчитися в українську школу у Ґурові. Я, як колишня випускниця цієї школи, завжди охоче брала участь у всіх святкових заходах.

Що після Андрія Ожеховського
Нещодавно наші діти з великим успіхом повернулися з дитячого фестивалю в Ельблонзі. Ентузіазм після успішного виступу колективу «Веселушки» ми хочемо використати для подальшої роботи з дітьми. Були ми також на церковному заході у Циганці. У наших планах виїзди на рідні землі, щоби діти не забували, звідки походять їхні предки.

Польське довкілля. Мова ненависті
У нас, на щастя, цього нема. Я часто перебуваю серед різних людей, а такого не бачу. Знаю, що є сумні випадки у великих містах, але в нас – ні. Я вважаю, що взагалі не треба комусь давати привід до аґресії. Треба терпеливо пояснювати іншим спірні проблеми і таким чином знімати напругу.

Вибори до самоврядування
У раді ґміни в нас є один представник. Це – її голова пан Мечислав Стец. Я стала головою ланки ОУП недавно, тому мені ще треба ознайомитись з усіма складностями цієї справи. Звичайно, ми хочемо висувати своїх представників до місцевого самоврядування. На мою думку, нам потрібні там свої люди, щоб на ділі допомагали нашій громаді. Сьогодні ми готові брати активну участь у передвиборчій кампанії.

* * *

Колишній голова місцевого гуртка ОУП А. Ожеховський згадує минуле і бажає Ользі Пушкар успіху

Я був головою гуртка 43 роки. З перспективи минулих десятиріч у моїй пам’яті особливо закарбувалося кілька зламних моментів. По-перше, Надзвичайний з’їзд УСКТ у 1990 р., який перетворився у Засновницький з’їзд Об’єднання українців у Польщі. Я був серед тих, хто створював ОУП. По-друге, запам’яталося мені створення окремого українського ліцею у Ґурові-Ілавецькому. Тоді я багато разів їздив до Ґурова, зустрічався з представниками керівництва в освіті, переконуючи їх у потребі створення в Ґурові-Ілавецькому української середньої школи. По-третє, згадую свою участь у виборах до парламенту. У виборчій кампанії Володимира Мокрого ми не брали участі, але потім активно включились у виборчу кампанію Мирослава Чеха і Мирона Сича. Ми активно підтримували Мирона Сича у самоврядних виборах Вармінсько-Мазурського реґіону. Ми займалися громадською роботою, проводили культурні заходи, організовували навчання рідної мови для дітей тощо.
Новообраній управі лельківського гуртка ОУП я бажаю успіхів, перш за все, у боротьбі з асиміляційним процесом, який сьогодні є головним нашим ворогом. Теперішня державна влада аж ніяк не допомагає нам в цій боротьбі. У низових ланках ОУП ми залишаємось віч-на-віч із цією проблемою. Перед нами вирішальний час самоврядних виборів, які матимуть для нас значення у майбутні роки. Я вважаю, що Об’єднання повинно проводити зустрічі з кандидатами до місцевих органів самоврядування усіх рівнів. На жаль, різні політичні угрупування звертаються до потенційних українських кандидатів лише для того, щоби поставити їх на далекі місця у виборчих списках і забрати собі голоси українських виборців. Це просто наївність наших кандидатів і українських виборців, які «задурно» підтримують часом ворожі нам угрупування. Багато українців погоджується стати так званим «гарматним м’ясом» у виборчій кампанії, бо наші голоси дають перевагу не нашим кандидатам. Тут маємо низку політичних угрупувань, які так працюють. Навіть, здавалося б, прихильна нам «Громадянська платформа» у Сеймі РП слухняно, майже в один голос проголосувала за «Волинську ухвалу» польського парламенту.

Що стосується моїх особистих планів, звільнившись від обов’язків у місцевій ланці ОУП, я почав працю над певними історичними матеріалами. З Інституту національної пам’яті я отримав багато архівних документів про діяльність УПА в Ярославському районі. Усі ці архівні матеріали (здебільшого рукописи) мені потрібно опрацювати і підготувати до друку. Я переписую дані тексти на друкарській машинці. Так що роботи переді мною багато. ■

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*