Ольга Русіна ■ КУЛЬТУРА ■ №39, 2017-09-24
Польська література може похвалитися чи не найбільшою кількістю перекладів на українському книжковому ринку. Цьому є кілька причин – значна кількість професійних перекладачів, а також підтримка Інституту Книги, що послідовно займається промоцією польської культури за кордоном і фінансує багато видань.
Чеслав Мілош, Збіґнев Герберт, Станіслав-Ігнацій Віткевич, Вітольд Ґомбрович – ці знакові автори минулого століття давно перекладені та відомі українському читачеві, але останнім часом дедалі популярнішими стають сучасні письменники. Українська література багато переймає, зокрема, від польської школи репортажу – від класичних Ганни Краль чи Ришарда Капусцінського до Вітольда Шабловського, Маріуша Щигла чи Войцеха Тохмана; прикметно, зрештою, що дебютним проектом новоствореного видавництва «Човен», яке спеціалізується на репортажах, став переклад книжки польської журналістки Катажини Квятковської-Москалевич «Вбити дракона. Українські революції».
Пропонуємо вашій увазі переклади останнього року, на які варто звернути увагу.
● Вітольд Шабловський і книжка про Волинь
Твір, присвячений одній із найболючіших тем сьогодення для польсько-українських стосунків, переклав Андрій Бондар, а надрукувало його «Видавництво Старого Лева». Цікаво, що польське видання має назву «Справедливі зрадники. Сусіди з Волині» («Sprawiedliwi zdrajcy. Sąsiedzi z Wołynia»), натомість українська назва – «Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині». Як можна здогадатися з назви, книжка розповідає про українців, які рятували своїх польських сусідів під час волинської трагедії. Видавці зазначили, що передбачають суперечливі реакції на книжку «Сусіди з Волині», які вона може викликати в українському суспільстві. Анатолій Івченко, директор «Урбіно», – видавництва, на рахунку якого чи не найбільше перекладів польських авторів, – прямо написав, що свого часу вони відмовилися від публікації роману Шабловського, бо в Україні «ця книга потрапила б у зовсім інший інформаційний контекст, ніж у Польщі». Зрештою, більше подробиць можна буде дізнатися вже незабаром – Вітольд Шабловський є гостем осіннього «Форуму видавців» у Львові, де книжка буде презентована.
● Катажина Квятковська-Москалевич і збірка репортажів про сучасну Україну
Авторка зуміла глибоко зануритися в описувану дійсність, не втративши при цьому своєї об’єктивності стороннього спостерігача: вона понад 10 років пише репортажі про Східну Європу. В Україні вона жила і навчалась у Харкові. Згадувана вище публікація «Вбити дракона. Українські революції», яку переклав Андрій Бондар, охоплює період від Помаранчевої революції до початку війни на сході. За репортаж про ДНР Квятковська-Москалевич була номінована на нагороду імені Ришарда Капусцінського.
● Йоанна Яґелло та смачні назви
Йоанна Яґелло пише популярні книжки про життя підлітків. Її твори реґулярно з’являються в Україні, перекладені Боженою Антоняк та Ярославою Івченко у видавництві «Урбіно». Цього року, крім повісті «Зелені мартинси», вийшла нова частина трилогії про дорослішання підлітка з Варшави – дівчини Лінки (книжка «Тірамісу з полуницями»). Попередні дві частини – «Кава з кардамоном» і «Шоколад з чилі» – отримали перевидання (і набагато кращі обкладинки), вся серія тепер витримана в одному симпатичному стилі.
● Анджей Стасюк і видання 16+
Письменник, який колись написав книжку у співавторстві з Юрієм Андруховичем, котра мала три видання («Моя Європа», 2001, 2005, 2007 р.). Серед новинок останніх років також є дві чудові повісті в перекладі Тараса Прохаська – «Галицькі оповідання» та «Схід». У повісті з віковим обмеженням Стасюк описує, як він став письменником (так і називається сама книжка). Літератори можуть позаздрити багатій молодості Стасюка: тут і служба в армії, і дезертирство, і в’язниця, і праця в підпіллі, і багато чого іншого. Як усе це привело (допомогло? спонукало?) до захоплення літературою, можна прочитати в перекладі Богдана Ославського в публікації видавництва «Discursus».
● Богдан Лебль і польсько-українське дитинство
Ще один проект Божени Антоняк та видавництва «Урбіно». У двох невеликих автобіографічних повістях («Золота сурма», «Пекло ввійшло до раю»; хочеться сподіватись, що наступні – «Ріка дитинства» і «Прощання з батьківщиною» – так само будуть перекладені) автор описує власне дитинство на тодішніх польських Східних Кресах. Восьмирічний Юзьо має батька поляка і матір українку, дружить з українськими дітьми з села, мріє стати гарцером. Він побоюється суворості батька, який ностальгує за епохою Пілсудського і хоче виховати сина «справжнім чоловіком»; по-дитячому щиро цікавиться навколишнім світом, не звертаючи уваги на соціальні відмінності у своєму селі. Зрештою, вони спершу по-справжньому й не зачіпають світу Юзя та його українських друзів. А потім приходить Червона армія.
● Ганна Краль та Марек Гласко: перечитування класики
Ганна Краль є живим класиком польської репортажистики. І вона, і Марек Гласко народилися практично в той самий час – Гласко 1934, вона 1935 р., одначе творчі шляхи в них максимально різні. Гласко – один із тих письменників, що «швидко згорають», він помер, як йому було 35 років, перебуваючи в еміґрації, і його твори пройняті тонким, гострим відчуттям безвиході. «Красиві, двадцятилітні» – автобіографічна повість про молодість письменника в буремній Східній Європі тих часів. Її український переклад авторства Олександра Бойченка вийшов у видавництві «Книги ХХІ».
Творчий шлях Г. Краль значно довший, але всю свою творчість вона також присвятила болючим темам. Вона пережила ІІ Світову війну, втратила майже всю родину. Голокост і війна стали основними темами її творів. Сьогодні репортажі Ганни Краль перекладені десятками мов світу, на її текстах виросло нове покоління польських репортажистів (ті ж самі вже згадувані Щиґєл, Тохман та інші). У видавництві «Темпора» українською мовою вийшла перша книжка Г. Краль, яка одразу принесла їй світову славу, «Випередити Господа Бога» – про повстання у варшавському ґето.
● Яцек Денель та одна з найбільших містифікацій ХІХ століття.
Яцек Денель – один із тих авторів, кожна книжка якого є результатом кропіткої праці з архівами, мемуарами, старими листами і джерелами. У творі «Матінка Мокрина» (переклад Андрія Бондаря для видавництва «Комора») Денель розповідає про польську монахиню Мокрину Мечиславську – жінку, що переписала наново свою біографію та все своє життя, обвівши навкруг пальця самого Папу Римського. Її сучасники вірили в одну історію життя Мокрини, де були багаторічні переслідування та муки за віру, а вже після її смерті викрито зовсім іншу правду – про вдову російського офіцера, що страждала від аґресії та побиттів чоловіка-п’яниці. Один читач може сказати, що це роман про обман, інший – що це роман про прагнення бути почутим, і вони, за великим рахунком, будуть праві.
● Катажина Котинська і ще одна й не лише польська публікація про Львів.
Книжку переклав для «Видавництва Старого Лева» Остап Сливинський. Львів – місто, яке є заразом реальністю та міфом. Своєю міфологічністю він завдячує, не в останню чергу, тим численним національностям, що жили в місті і творили його історію, кожна – у власній перспективі. Авторка у своєму дослідженні дивиться на Львів понадчасово, зосереджуючись на тих образах міста, що з’являлися в літературі ХХ і ХХІ сторіч різними мовами та в контексті різних наррацій. Відтак, Котинська намагається зрозуміти, як співіснувати в цьому місті, як розуміти і сприймати своїх сусідів, ким би вони не були – українцями, поляками, євреями чи росіянами.
