Роман Кабачій ■ УКРАЇНА ■ №30, 2016-07-24
Саміт НАТО у Варшаві відкрив для України низку можливостей: як у співпраці з усім альянсом, так і на рівні двосторонніх зв’язків.
Результати Варшавської зустрічі НАТО в Україні оцінюють по-різному: від стриманого незадоволення до цілком оптимістичного схвалення. Незадоволення проявляється передусім у тому, що українська делеґація не почула виразного сиґналу про можливе членство країни в Північно-Атлантичному союзі.
Проте однією з засад прийому в НАТО довгий час було не приймати держави, які мають територіальні втрати чи перебувають у стані військового конфлікту. Україна, вочевидь, зазнає змін під впливом гібридної війни з боку Росії, яка зважилася «офіційно» включити лише Крим, натомість ані грузинські, ані молдавські, ані східноукраїнські відторгнені території не називає російськими, попри повний над ними контроль.
Союз не може спокійно споглядати, як через окупацію Криму змінився дисбаланс сил у Чорному морі, де, крім Росії, яка до цього була присутня лише на сході акваторії та частково в Криму, домінували нейтральна Україна і члени НАТО Туреччина та Румунія.
Фактично, військовий союз не може формально поки що прийняти Україну, альянс вирішив укріпити Україну максимально як стратегічного партнера. «Незалежна, суверенна і стабільна Україна, що твердо віддана демократії та верховенству права, є ключем до євроатлантичної безпеки», – сказано в заключному комюніке, – цим визнано роль України у стримуванні аґресії на Сході як аґресії проти Європи та Заходу загалом. Десять зі 139 пунктів підсумкового документа Варшавського саміту НАТО прямо чи опосередковано торкаються України. Київ отримує найбільшу в історії цієї військової структури допомогу, розписану в 40 напрямках співробітництва на шляху української держави до реформ – Комплексний пакет допомоги (КПД). За словами глави МЗС України Павла Клімкіна, КПД уможливить перебудову сектору безпеки та оборони України, підтягування Збройних сил (ЗСУ) України до стандартів НАТО за допомогою трастових фондів та інших програм, це 13 маґістральних та 40 піднапрямків тактичної допомоги і «НАТО та його члени даватимуть стільки, скільки Україна зможе ефективно взяти», – підкреслив П. Клімкін. Конкретніше, за аналітикою сайту «Українська правда», це виглядає так:
Консультаційна підтримка: резиденти і нерезиденти НАТО і консультанти країн-союзників надають допомогу Україні в широкому колі питань безпеки, в тому числі організації та стратегічних реформах.
Військова реформа: основна допомога включає потенціал та інституційне будівництво, підвищення кваліфікації цивільних працівників і стратегічні комунікації.
Військова освіта: фахівці НАТО співпрацюють з вісьмома оборонними інститутами, трьома навчальними центрами, Дипломатичною академією України з метою підвищення кваліфікації співробітників і розробки навчальних програм, які відповідають західним стандартам.
Протидія саморобним вибуховим пристроям (СВП) і розмінування: НАТО проводить операції з гуманітарного розмінування та реалізує проект з підвищення потенціалу України для протидії СВП.
Знешкодження вибухонебезпечних предметів: союзники надають підтримку Україні в утилізації застарілої стрілецької зброї, легких озброєнь, боєприпасів і протипіхотних мін.
Також аналітики в Україні відзначають, що НАТО, крім прямої допомоги та бажання підтягти стандарти і реформи належним чином зацікавлене у досвіді України стримування однієї з найбільших військових потуг у світі на власній території. «..підрозділи ЗСУ вирішували та продовжують вирішувати завдання по захисту та обороні власної території в умовах, у яких в самому альянсі не мали змоги перебувати: активного застосування засобів радіоелектронної боротьби, всебічного використання безпілотних літальних апаратів та активного використання різноманітних засобів ураження, в тому числі великокаліберних артилерійських систем та реактивних систем залпового вогню. Цей досвід є дуже затребуваний альянсом і буде ним адаптуватись через програми спільних навчань та програми підготовки підрозділів», – пише на сайті «Ділова столиця» Валерій Рябих з Defense Express.
Чітко і ясно назвавши Росію аґресором, вороже налаштованою країною, НАТО всерйоз взялося до укріплення своєї східної стіни – через розміщення додаткових підрозділів у всіх трьох країнах Балтії, розміщення та укріплення систем протиповітряної оборони в Польщі та Румунії, створюючи таким чином «парасольку» по всьому периметру кордонів на сході. Це сиґнал Росії, що Північно-Атлантичний союз більше не налаштований сидіти й чекати, аж поки Путін візьметься виправляти наслідки, за його словами «найбільшої трагедії ХХ століття», – розвалу Радянського Союзу. Російські літаки, які постійно порушують простір Латвії, тепер ризикують бути збитими, як це сталося при перетині турецького кордону. Це все також зміцнює
позицію України, яка межує з чотирма країнами НАТО по суші і з двома по морю.
Головна зустріч-саміт став водночас дуже добрим майданчиком для України в налагодженні двосторонніх контактів. Мало того, що для України зробили виняток, прийнявши її як партнера власне в рамках саміту, то крім окремих зустрічей президента Петра Порошенка з лідерами Туреччини, Британії, Італії, Фінляндії та Голландії, відбулося кілька переговорів у багатосторонньому форматі, приміром: «Велика п’ятірка + Україна». Все це підкріпило попередні домовленості України у сфері військової співпраці, які вже почалися (наприклад, у сфері спільного батальйону з Польщею та Литвою, а так само щодо морського співробітництва з Румунією на морі).
Найсильніша країна НАТО – США також в рамках саміту у столиці Польщі конкретизувала свою підтримку Україні. Цього року допомога Вашинґтону становитиме 335 млн. дол. Ця допомога теж матиме детальні напрямки,як-от: праця 350 військових інструкторів у п’яти українських батальйонах, надання обладнання (контрартилерійські і контрмінометні радари, засоби зв’язку, засоби навчання, логістична інфраструктура та ІТ-системи, тактичні безпілотні літальні апарати і медична техніка), праця радників з ключових реформ. Разом з тим США і НАТО в цілому допомагають партнерам України прямувати в євроатлантичну інтеґрацію, – Молдові та Грузії, чим спонукають Київ до відповідального ставлення та активізації власних зусиль.
У Росії вже заявили, що кроки НАТО не відповідають поглядам Москви щодо ситуації стабільності в реґіоні, а на зустрічі постійних представників НАТО–Росія в Брюсселі 13 липня сторони «не дійшли до спільної позиції щодо України». Сподіватися на поступки Москви марно, коли вона розуміє лиш мову сили, а кожен компроміс розцінює як вияв слабкості. У нинішній ситуації рожеві окуляри є радше вадою, ніж перевагою, і варшавський саміт показав, що його члени вирішили їх поки що приховати подалі. ■
