Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ 2008-08-27
У селі Черемха відбулися “Польсько-українські зустрічі – Черемха 2008”, якими Підляшшя повертається до джерел. До джерел пісні, танцю й традиції.
{mosimage}
Може й не було б у “Польсько українських зустрічах” у Черемсі нічого виняткового, якби не факт, що він є елементом ширшого процесу, який можна назвати Відродженням. Його хвилі докотилися вже й до Підляшшя.
Тільки плескати в долоні та радіти! Хоча цей захід відбувався в рамках “Польсько українських музичних зустрічей”, у ньому взяв участь лише один польський ансамбль – “Пасєка” із села Платерів. Інші гості як з України, так і з Польщі, представляли тут українські обряди, танці та пісні. Для підляшуків це важливий факт, оскільки живуть вони поруч із білорусами та поляками і чи не єдиним визначником їхньої національної приналежності є традиція. Отже, як бачимо, пропагування українського потрібне. Тиждень раніше відкрито фотовиставку “Храми Києва”, а для дітей були проведені майстер класи “Джерельця”, завдяки яким наймолодші, повертаючись до старовинних традицій, могли уявити собі життя своїх предків.
“Із празьніком!”
Так привіталося двоє молодих людей. Зрозуміло, захід відбувався на Іллю. Треба підкреслити, що вони спілкувалися своєю говіркою, не соромлячись говорити по-своєму. Хоч-не-хоч, меншини асимілюються, але на Підляшші почали робити все, щоб люди не відривалися від свого коріння, а шанси добачають у молоді. Завдяки грошам із Європейського суспільного фонду в рамках Програми “Людський капітал” створено освітній проект “Говори по-свойому”. Побудована вона із трьох модулів. У червні в дев’ятьох підляських школах діти і молодь могли ознайомитися з діалектами, якими спілкуються між Бугом та Нарвою. Згодом відбулися заняття з журналістики, де вибрані групи з кожної школи писали репортажі про історію, традицію, життя цікавої людини – і це все посвоєму. Треба сказати, що це приваблювало молодих. У місцевому телебаченні на основі репортажів будуть створені передачі. На завершення проекту восени проводитимуться наукові конференції про підляські говірки. Крім цього буде виданий ще й “свій” календар про кухню.
Існують також незаконні проекти. На “черемшанський фестиваль” заїхала машина, зупинилася на стоянці, а з неї висіла молодь. З багажника витягнули два 25літрові молочні бідони… Однак не молоко в них було, а місцевий “продукт” “Сцьопа Walker” (як каже товариш із Підляшшя), який мав підбадьорити народ, щоб той міг узяти участь у конкурсі пісні. Можна сказати, що виробництво такого напою – це також місцева традиція. На жаль, польська держава чомусь забороняє її культивувати.
Чи ми не вміємо?
Доступ до таких грошей мають усі реґіони. Вони призначені на різні цілі – на розвиток сільських реґіонів, освітні ініціативи. Оголошуються конкурси, а 85 відсотків проектів фінансує ЄС.
– На Пуодляшші стараліся пісаті до разьніх установ про гроші на розширення проекту. Така справа є можліва для усьех. Хто там з якої частини не побував би, може пісаті подібні проекти, чи то будуть лемки, чи підляшуки, чи інші. З тих самих грошей хочемо зробиті проект, який буде звезани з тканіною. Началі від одньої ґміни. Зібрано троху старших бабуов, які вміють шиті сорочки, вишиваті ручникі, капи і їхні вироби стануть реґіональними продуктамі. Ці продукти будуть для продажу: для туристів, а також будуть продавані в ґалереї, – каже Мирослав Степанюк, автор та головний організатор підляського проекту.
Наприклад кашуби (етнічна меншина, яка живе на Помор’ї) також створили свої проекти. Крім того, що одержують фонди з ЄС на збереження мовної та культурної спадщини, то мають ще й організацію, яка займається різноплановою допомогою: їздять по селах і вчать хліборобів писати проекти до ЄС. В одному селі нерентабельні господарства перетворено на агротуристичні, суто кашубські і тепер тамтешні господарі живуть з туризму. За гроші з проекту з ЄС видали також кашубською мовою казку “Гидке каченя” Я. Х. Андерсена. І зовсім не тому, що прем’єр -міністр РП Дональд Туск родом звідти і хоче познущатися зі своїх політичних ворогів…
Як бачимо, можна не тільки зберігати “своє” від занепаду, але ще й та отримати з цього прибуток. Гроші на такі ініціативи насправді є! Мирослав Степанюк підкреслює, що “гроші на наступропаґувати рідну культуру пниє літа, аж до 2013 р. будуть доступни і штороку є оголошуваниє разьнії конкурси”.
“Наше слово” №35, 31 серпня 2008 року {moscomment}
