(гс) ■ ПОДІЇ ■ 2010-02-27
Питання нацменшин у діяльності Інституту національної пам’яті стали темою чергового засідання сеймової Комісії національних та етнічних меншин, яке відбулося 11 лютого. Воно показало, що оцінки залежать від того, чи слово беруть представники державної установи, чи нацменшинних організацій.
Представники ІНП переконували, що інститут багато уваги приділяє польсько-українським, польсько-німецьким та польсько-єврейським відносинам. Вони відзначили, що особливо позитивно укладається співробітництво з українськими історичними установами і тамтешнім відповідником ІНП – це дозволило, зокрема, видати нещодавно черговий том матеріалів про польсько-українські відносини в міжвоєнному двадцятиріччі та під час ІІ Світової війни. Зовсім недавно вийшла також публікація на тему Голодомору. ІНП перевидав “Польсько українські відносини у 1939-1947 рр.” – це “освітні теки”, які потрапляють до шкіл і – що важливо – немає там змін, зокрема однозначних звинувачень на адресу українців, внесення яких вимагали кресові середовища. Зараз ІНП реалізує дві дослідницькі програми, пов’язані з нацменшинною тематикою – “Апарат безпеки щодо нацменшин” (координатором програми є Ярослав Сирник) і більш детальний проект “Поляки, які рятували євреїв”. У Ряшеві реалізують програму “Іменний список жертв українсько польського конфлікту 1939-1948 рр.”, яка має бути відповіддю на те, що в ЗМІ, у спеціалістичній та мемуарній літературі подається різна кількість жертв, а це дає поле для різних маніпуляцій. Результати праць будуть опубліковані у вигляді книжкових видань та інтернет бази. Крім того, ІНП організовує наукові семінари та конференції, на яких виносяться нацменшинні проблеми, а Бюро громадської освіти ІНП – виставки й конкурси, а також видає матеріали, які показують роль нацменшин в історії Польщі.
За вартісні ініціативи подякували ІНП голова ОУП Петро Тима та секретар Товариства словаків у Польщі Людомір Моліторіс, які водночас були авторами найбільшої кількості зауважень. П. Тима розкритикував тенденційні додатки ІНП до щоденної преси про польсько-українські відносини. У його оцінці, деякі працівники ІНП у таких публікаціях намагаються, наприклад, довести доцільність проведення акції “Вісла” чи виправдати випадки вбивства цивільного українського населення:
– Незрозумілою практикою є участь ІНП у проектах сумнівної наукової репутації, організованих товариствами, які, зокрема, вимагали зірвати дипломатичні відносини з Україною. Водночас цей же ІНП відмовлявся від участі в конференціях ОУП, де застосовано чіткі наукові критерії, – говорив Тима, звертаючи також увагу на проблеми з проведенням слідства у справах злочинів, скоєних щодо українського населення. Як ілюстрацію, подано справу акції “Вісла”. В оцінці голови ОУП, вона була ведена без виразного зацікавлення прокурорів ІНП (терміни її розгляду затягувалися, потрібні були скарги ОУП), які старалися не довести, що був скоєний комуністичний злочин або злочин проти людства.
Підсумовуючи ці проблеми, П. Тима відзначив, що більшу активність ІНП видно тоді, коли йдеться про жертви польської національності, ніж у справах злочинів, спрямованих проти громадян Польщі, які були представниками нацменшин, – тоді часто події зіставляють з іншими, підкреслюється їхній випадковий характер або зображують їх як результат польських відплатних акцій. Критика з боку голови ОУП стосувалася також справи встановлення пам’ятної дошки з прізвищами українців, загиблих у явожнянському таборі, де ІНП протягом кількох років веде перевірку 2-3 прізвищ, чим блокує цілий процес.
Щодо закиду, який стосувався публікацій та конференцій, відповідь була така, що ІНП не може приймати та накидати історикам єдину конкретну інтерпретацію подій: “Якщо ми за плюралізм науково дослідницької діяльності, то не можемо проводити відбір істориків на самому початку. Ми за наукову полеміку, а не за те, щоб причіплювати історикам ярлики”, – говорив віце-голова ІНП Францишек Грицюк. Як часом виглядає цей плюралізм, розповів Л. Моліторіс на прикладі конференції про Юзефа Курася, якому ІНП приділяє місце героя боротьби з комуністами, натомість в оцінці словаків Курась був грабіж ником і вбивцею їхнього мирного населення. За висловлення таких поглядів Моліторіса бойкотували і наприкінці попросили вийти з конференції. До сьогодні він на офіційному сайті ІНП додатково удостоєний звання “політичного провокатора” (!).
Як видно, плюралізм і функціонування без ярликів – це дуже місткі поняття і не для всіх вони мають те саме значення. Тема історичного минулого нацменшин у Польщі, відповідно до прийнятого комісією постулату П. Тими, продовжуватиметься на одному з наступних засідань.
“Наше слово” №9, 28 лютого 2010 року
