Анна Вінницька ■ ГРОМАДА ■ №34, 2014-08-24
Учасники новацького пластового табору згідно кажуть: «У Білому Борі було просто супер! Хай жаліють ті, хто з нами не був».
З огляду на обмеження кількості місць у таборі, щасливих новаків, які від 27 липня до 7 серпня відпочивали в Білому Борі, можна було швидко порахувати. Усіх їх тут навідалося тридцятеро. Часом треба змушувати дітей, щоб хоча щось сказали, однак це не стосується цьогорічних учасників табору, які, перебиваючи один одного, охоче ділилися своїми враженнями від перебування в таборі. Дійсно, було чим поділитися, бо грам та забавам не було кінця.
Може здаватися, що кожний день у таборі такий самий, як інший, бо щоденно проходить зарядка, щоденно діти самі прибирають свої кімнати, щоденно відбувається перевірка чистоти кімнат і гігієни дітей. Кожного дня зранку новаки підіймають прапор, співають молитву і гімн. Щодня кожен новак отримує бали, зокрема за українську мову, пластову поставу, перемогу в теренових грах тощо. Дитина тут бачить результати своєї поведінки. Дехто подумає, що так відпочивати нудно. Але не в Білому Борі! Діти дуже радо взяли участь у таборі: малюки насамперед гралися і навіть не усвідомлювали собі, що таким чином отримують великий баґаж знань.
«Тут є супер! Багато забави, співу. Атмосфера просто чудова. Подобається мені, що можу тут бути зі своїми приятелями-українцями», – говорить Микола Мриглід, який приїхав зі Старґарду-Щецинського. Для нього найбільш цінною є відзнака за українську мову.
Інша учасниця табору, Соломія Терещук зі Свєнтоховиць, захоплена новими знайомствами. З товаришкою, з якою познайомилася ще на попередньому таборуванні, приятелює досі. «Ми співаємо, танцюємо, а ті, що не вміють добре писати по-українському, можуть тут навчитися писати краще», – розповідає захоплена Соломія.
Максим Левосюк найбільше любить теренові гри і розмови з товаришами. Під час табору можна зустріти дітей з усієї Польщі, а навіть з України. Він сам приїхав із Ґданська, натомість його товариш – з Вроцлава, а ще інший – з Варшави.
«А мені найбільше подобається те, що за наші старання отримуємо наклейки, які на завершення табору підраховуються, а той, хто назбирає їх найбільше, отримає нагороду» – зізнається новачка Юлія Соболевська з Лешна. У неї найбільше наклейок за українську мову, бо в таборі вона намагається говорити виключно поукраїнському, оскільки не має такої можливості вдома.
«Моя мама родом з України, а тато – поляк. Удома ми розмовляємо польською мовою, щоб тато і сестричка нас розуміли. Натомість тут я маю можливість збагатити свою українську мову», – каже Юлія.
«Діти думають, що вони в таборі лише бавляться, насправді ж у цей момент ми ставимо перед ними конкретні знання – історичні, географічні тощо. Пласт – це одна велика гра, через яку передаються дітям знання», – розповідає Олена Горків, комендант новацького пластового табору в Білому Борі. Цього року діти засвоювали тему «Вивчення всього світу». Новаки вивчали українську термінологію, яка функціонує в астрономії, природі та біології.
«Пластовий табір служить тому, щоб діти ставали кращими і збагачували свої знання», – підкреслює О. Горків.
Новачка Ю. Соболевська підтверджує: «Ходимо в мандрівки, дізнаємося більше про звірят і рослинки». Вікторія Романко з Лемборка доповнює: «Вчимося того, як порадити собі в лісі, або як розв’язати якусь проблему. Нам розказали теж про Акцію „Вісла” та козаків».
«У таборі можна багато навчитися, але можна також дещо поламати,– сміється Марта Шумада з Перемишля, яка хоче стати такою ж пластункою-юнаком, як її старша сестра Мариня. –Тепер моя сестра займається професійним бігом. Вона навіть здобула перше місце на чемпіонаті Польщі, а починала бігати саме в таборі. Я також так хочу».
А Ярині Савенюк з України найбільше подобаються теренові гри та спів.
«Підготовка до новацького табору – це дуже велика праця. Спершу треба підготувати гутірки, а програма мусить бути розписана щодо хвилини. Вишколи проводяться також і для старших пластунів, бо ми теж мусимо звідкись взяти свої знання. І ми ідемо в ліс, вчимося виживати в природі, будуємо шелести. Іноді вимагаєш певних речей від дитини, а від себе ні, натомість, Пласт цей процес контролює. Ти сам маєш бути хорошим провідником, сам маєш себе вдосконалювати для того, щоб потім передати свій досвід молодшим учасникам. І Пласт у цьому допомагає», – продовжує розповідь О. Горків. Для неї бути пластункою – це стиль життя, тобто Пласт визначає певні норми, які її улаштовують. Оскільки Пласт побудований на принципах християнства, то, тим паче, це її стиль життя.
Цього разу зацікавлення табором було дуже велике. Як каже О. Горків, багато учасників табору – це брати
і сестри старших пластунів, тобто продовжується традиція сім’ї: батьки відправляють у пластові табори своїх дітей по черзі. Цього року в табір приїхали діти з усієї Польщі, зокрема з Перемишля, Вроцлава, Кракова, Катовиць, Варшави, Ґданська, Щецина, Бартошиць, Ольштина, Зеленої Гори, Старґарда-Щецинського, Щецина, Карпача, а навіть з України.
«Можна сказати, що до Білого Бору з’їхалися всі українці», – жартома запримітила О. Горків. Діти згідно стверджують, що, хоч і хочеться вже побачити своїх батьків, виїжджати шкода, бо в таборі було весело і дуже цікаво. «Тому за рік ми теж приїдемо», – обіцяють пластуни. ■
