«Питання різнорідності стає досить важким»

Павло ЛозаГРОМАДА№21, 2017-05-21

Розмова з Анною Домбровською, членом товариства «Homo Faber», яке реалізує антидискримінаційні та інтеґраційні проекти.

Під час конґресу українців у Перемишлі ти реалізувала проект «Шептаний Перемишль», тобто екскурсію по українських місцях міста. Яке було зацікавлення подією?

<strong>Анна Домбровська</strong>. Фото автора статті

Анна Домбровська. Фото автора статті

Здебільшого в ній взяли участь люди, які приїхали на відзначення 70-річчя акції «Вісла», а також туристи. Сама ідея полягає в тому, щоб українські місця Перемишля показати через індивідуальні історії людей, де кожна зупинка, кожний об’єкт – це, свого роду, подорож у часі. Ідея аудіо-екскурсій не нова. Ми її, по суті, експортували з Любліна, де розробили аудіо-екскурсії по місцях, зв’язаних з люблінською «Cолідарністю», євреями, а навіть анархістським середовищем зламу 80/90 років. Бачу, що загалом люди в Любліні хочуть таких ініціатив, їм відповідає нова формула пізнавання історії.

У Перемишлі передбачаєш проведення чергових проектів?

Разом з ОУП ми склали на ґрант проект «Патріотизм завтра» до Музею історії Польщі. Але, здається, ми тепер маємо такі часи, що ці ідеї не дуже будуть підтримуватись. А шкода, бо патріотизм – це теж пізнавання свого оточення. Крім екскурсії по українських місцях, я хотіла б зробити аудіо-екскурсію по жіночому Перемишлі на основі спогадів польки, українки та єврейки. Зараз, при нагоді щорічних відзначень у Пикуличах, кружляє в моїй голові ідея зробити екскурсію, яка б завершувалася на пикулицькому цвинтарі. Це, на мою думку, дуже потрібне, щоб відчарувати це місце. З іншого боку, я розумію, що з огляду на суспільно-політичну атмосферу в Перемишлі, піти нині польським жителям міста, які навіть симпатизують і добре бажають українцям, буде важко. Все одно треба давати людям шанс пізнавати історію.

Іншою ініціативою, де поляки можуть пізнавати своїх сусідів, є проект «Виправка», направлена на учнів шкіл. У тому випадку теж важче просувати ідею?
Минулого року ми мали більше зацікавлення, як використовували наші фінансові можливості. Останнім часом помічаю, що вчителі бояться брати участь у цього роду ініціативах. Здається, тема різнорідності стає досить важкою.

Скільки шкіл досі скористалося пропозицією? На чому саме вона полягає?
Приблизно двадцять шкіл. В основному проект спрямований до дітей віком 10–12 років, які навчаються в селах та менших місцевостях Люблінського та Підкарпатського воєводств. Ми забираємо дітей на 12-годинні екскурсії-майстер-класи, під час яких вони відкривають історію свого, як виявляється, багатокультурного оточення, у якому зростають. Я вважаю, що протягом кільканадцяти годин, ми не спроможні все розповісти про різні релігії. Тому кожному вчителеві пояснюю, що це тільки початок дороги. Думаю, вчителі теж повинні показувати дітям, які підуть через якийсь час у світ і самі будуть стикатися з різнорідністю, яка не починається з прибуттям біженців та міґрантів до Польщі, вона від століть вписана у польський простір.

Повний зміст статті можете прочитати, придбавши друковану або електронну версію газети

Опубліковано в Громада, Останній номер.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *