Питання Анджея Вайди: Українці, чи у вас багато залишилося від Мацька Хелміцького?..

Богдан ГукУКРАЇНСЬКА МЕНЩИНА В ПОЛЬЩІ№1, 2018-01-07

Бунтар Вайда – бунтівним українцям
Еліти кожного суспільства мають різні можливості висловлювати свою думку щодо подій, які цього вимагають. Українці, громадяни Польщі, зокрема ті в Перемишлі, могли в цьому переконатись недавно, коли в Народному домі в Перемишлі гостями були Кристина Захватович і Кристина Янда. Акторки приїхали особисто, оскільки цього, на їх погляд, вимагала ситуація українців у цьому місті та добро польсько-українських відносин. Їхня присутність не мала політичного характеру, однак дві великі постаті польського культурного життя відчутно підтримали слабших, якими у граді над Сяном є його українські мешканці.

Справжні творці не вмирають
Цей приїзд був запланований рік тому. Їх мало приїхати троє, однак кінорежисер Анджей Вайда, чоловік Кристини Захватович і приятель Кристини Янди, 9 жовтня 2016 р. помер, залишивши після себе участь в багатьох ініціативах, спрямованих на підтримку добрих відносин між поляками та українцями. Він і його дружина не були байдужими й тоді, коли довідалися про напад на пикулицьку процесію 2016 р. Вони вирішили власною присутністю чинити опір насильству. Імовірно, це мало звернути увагу громадської думки на те, що сталося, і символічно взяти українців під свій захист, оскільки держава виявилася не цілком спроможною це зробити. А коли стало відомо про те, що польський уряд не виділить Об’єднанню українців у Польщі грошей на відзначення 70-ї річниці Акції «Вісла», тоді з участю багатьох відомих поляків утворено громадський комітет, який вирішив шляхом добровільних внесків зібрати ці гроші.
Ідея А. Вайди підтримати українців у Перемишлі та заразом відстояти демократію в середині 2017 р. втілилася в заході «Зустрічі з фільмами Анджея Вайди». Прямим поштовхом до організування «Зустрічей» було прагнення здійснити в першу річницю смерті режисера його задум. Іскру запалила в розмові з Кристиною Захватович варшавська журналістка Іза Хруслінська. Свою роль відіграло й те, що мати Анджея Вайди Анєля Бяловонс 1901 р. народилася саме в Перемишлі. Там вона теж 1925 р. повінчалася з Якубом Вайдою, батьком Анджея. До організування заходу приєдналося й ОУП. Фінансово задум підтримав президент Перемишля та фірма «Інґлот», партнерами виступили товариство «Homo Faber» і Польська спілка глухонімих.
Вечір у п’ятницю 15 грудня мав характер великої культурної події, адресованої до всіх перемишлян. Польська публіка не підвела (я був свідком діалогу двох старших жінок: «Jestem tu, wiesz, po raz pierwszy, nie źle tu mają…» – «I jaka ta sala jest piękna»). Андрій Комар від імені організаторів привітав усіх присутніх і запропонував хвилиною мовчання вшанувати пам’ять великого творця польського фільму. Увесь зал стоячи привітав оплесками Кристину Захватович, у руках якої опинився важкий букет чудових квітів. «Я така зворушена, не сподівалася такого прийняття…», – відповіла гостя на овації, квіти і «Многая літа». Справді, дружина А. Вайди могла почувати себе тут, як удома.

Опір
Великі творці не вмирають. Цю істину по-своєму інтерпретували четверо молодих перемишлян, які з допомогою Анни Домбровської з «Homo Faber» самі взяли по іскрі з полум’я опору, яким дихали фільми цього відомого режисера. Так виникли «Рефлекси», – стрічки, які тривали менш, ніж хвилину, але своїм змістом наповнювали життя; стрічки, у яких молоді надавали монологам фільмів А. Вайди власний зміст. Максим Наконечний говорив прямо про важку сучасність українців у Перемишлі: «Треба витривати, не піддаватись на провокації і не підкорятися натиску!». Сцена промовиста й тим, що це слова з «Катині». Етичний вибір лунав також зі стрічки «Спротивлятися злу», де монолог молодої дівчини, яка з-за рогу Народного дому слідкує за антиукраїнським супроводом польських націоналістів і цим коментує поставу не лише свого байдужого хлопця, але й частини перемиських українців.
Стихія опору виразно звучала й у репліках спеціального гостя цього вечора Кристини Янди в її розмові з кінокритиком Тадеушем Любельським. Видатна акторка, яку Анджей Вайда вибрав з-поміж багатьох студенток фільмової школи і потім співпрацював з нею усе життя, прекрасно розуміла вагу «громадянського фільму» в сучасному Перемишлі, де реґулярно польські шовіністи вдаються до такого чи іншого, та все ж насильства щодо української меншості. Вона наголосила, що «Попіл та алмаз» – це найважливіший фільм Вайди. Режисер цінував бунтарські особистості і показував, що навіть як герої програвали фізично, то їхня етика спротиву залишалася безсмертною.
З усього задуму виринало вже тоді одне: символічна присутність Анджея Вайди – це нагорода перемишлянам за їхнє непокірне українство. Адже режисер надавав перевагу спротиву навіть тоді, коли той спротив міг здаватися лише романтикою. Він створив «кіно морального неспокою», прославляючи людину, здатну чинити опір насильству держави та ідеології. У цьому контексті перемишляни і взагалі українці у Польщі мали можливість поставити перед собою питання: скільки у вас залишилося від Мацька Хелміцького, героя «Попелу та алмазу», такого близького до молодих хлопців з УПА, які чинили опір комуністичному насильству? «Кохаю цих непокірних хлопців, я їх розумію…», – сказав колись про бунтівних польських партизанів А. Вайда. Чи українці сьогодні ще здатні думати так, як цей велетень духовної свободи?
Вайда «непокоїв» перемишлян три дні. В суботу 16 грудня відбувся показ фільмів «Попіл та алмаз», «Повідоки», а також автобіографічного фільму «Кредит і дебет. Вайда про себе». Потім слово взяли глядачі. Дискусію вела Іза Хруслінська, без якої «Зустрічі з фільмами Анджея Вайди» важко уявити. Неділя закінчилась показом славнозвісної кінострічки «Людина з мармуру». Народний дім 15–17 грудня був місцем відкритим. Чи не вперше сюди завітала польська культура, а вслід за нею публіка. Зрозуміло, що така відкритість на високому якісному рівні – це ефективний спосіб ліквідації комунікаційних бар’єрів у Перемишлі. Якщо їх немає у Варшаві, то чому вони мали б бути в Перемишлі? Відповідь на це питання треба шукати в тому, чи довго і як часто в Народному домі будуть виступати люди, здатні задавати такий високий тон, як в описані вище грудневі дні. ■

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*