Пикулицький похід, затінений кров’ю в Україні

Богдан Гук ■ ПОДІЇ ■ №26, 2014-06-29

«Волі не дають раз і назавжди…»
Маршалок РП Юзеф Пілсудський

Учасники пикулицького походу під час панахиди Фото автора статті
Учасники пикулицького походу під час панахиди.
Фото автора статті

Урочистості в Пикуличах не належать до радісних подій, бо не така була українська історія і не таке сьогодення, проте цьогорічний похід став найсумнішим з усіх, бачених на вулицях Перемишля від 1990 р. Причина тут одна: стан затяжної внутрішньої війни в Україні та загибель кількадесяти українських військових у літаку, що його ворог поцілив ніччю 14 червня. Проголошений президентом України Петром Порошенком День всенародного трауру відбився ехом і в Польщі.
Ці мотиви переважали в недільній проповіді митрополита Івана Мартиняка в соборі Святого Івана Хрестителя. Вони лягли також в основу виступів біля Могили воїнів українських армій ХХ століття в самих Пикуличах, куди похід прибув після богослужіння.
Піч час панахиди, відслуженої священиками обох українських обрядів, у своїй проповіді владика Євген Попович сказав, що пикулицький меморіал протягом багатьох років був місцем надії на те, що вже не мусимо боротися, і настане час тривалого спокою в Україні та інших країнах, спокою, зокрема, для всіх тих, хто духовно зв’язаний з героями, похороненими в Пикуличах. «Нам здавалося, що ми близькі до того, щоб засісти нарешті в колі вільних народів, проте сталася найгірша річ: прийшла московська аґресія», – говорив владика. Проте він свою проповідь завершив словом світлої впевненості, що страшні часи закінчаться і перед Україною відкриються якнайкращі перспективи.
Після молитви присутні заспівали «Вічную пам’ять» та «Боже великий, єдиний…». Почалося покладення квітів і вінків на могилі УПА. Вів урочистості Михайло Пульковський, він називав делеґації, які одна за одною, поклонившись Героям України, в задумі подавалися до залізного хреста на вершині могили. Йшли делеґації державних і самоврядних органів України та Польщі, громадських організацій Перемишля, Львова, Тернополя, греко-католицьких і православних парафій. Вкінці спочив там букет маків – символ пролитої крові. Прозвучала пісня-символ «Небесної сотні» Майдану «Пливе кача по Тисині» у виконанні гурту «Крайка».
До присутніх з промовою звернувся генеральний консул України в Люблині Іван Грицак. Він говорив про те, що давня мудрість учить: «хочеш миру, готуйся до війни», але, на жаль, в Україні так не сталося. «Ми не були готові до війни, тому сьогодні платимо за це молодими життями наших воїнів». Імовірно, він здивував присутніх своїм розумінням того, що слід робити в нинішній Україні. «Робити треба те, що українці в Польщі, бо тут знають, якого батька вони діти. Я в Перемишлі вчився українського патріотизму, бо раніше мене в Україні не навчили любити Україну. І я схиляю голову перед вами за те, що бережете пам’ять», – сказав І. Грицак.
Президент Перемишля Роберт Хома нагадав слова, що послужили епіграфом у цій статті: «Волі не дають раз і назавжди». І додав: «Потрібно засвоїти новий вимір патріотизму, носієм якого повинна бути високоосвічена українська та польська молодь – як надія на краще майбутнє. Поляки та українці приречені жити поряд. Супроти аґресії зі сходу не даймо поділити себе». Р. Хома пообіцяв, що перемиське самоврядування підтримуватиме українську громадськість міста, але застеріг українців не робити нічого такого, що могло б роз’єднати їх з поляками. Він подякував консулам Іванові Грицаку та Олександрові Бачику за оперативну працю в Перемишлі й Люблині під час подій на Майдані.

Йосиф Ситник, перший заступник голови Львівської обласної державної адміністрації, від імені голови ЛОДА Ірини Сех привітав усіх присутніх зі святом і сказав, що на сході України «не маємо справи з сепаратистами, а з російськими найманцями, якими управляє російський імперіалізм. Проте українці – це горда і вільна нація, яка переможе, а коли Україна стане членом Європейського Союзу, в Пикуличі будуть щоденно приїжджати автобуси з учнями львівських і самбірських шкіл, щоб поклонитися полеглим героям».
Павло Хобзей від імені Львівської обласної ради відзначив, що Україна та Європа разом повинні дати відсіч Росії, наголосив ще: «В інших європейських країнах молодь не гине за Європу, а тимчасом українська молодь нині за Європу гине. Це і є сучасне українське паломництво…».
У кінцевій промові голова Перемиського відділу Об’єднання українців у Польщі Марія Туцька згадала про прочитаний колись на стіні львівської в’язниці напис «Воля не має ціни», але її висновок був інший: воля має ціну, за волю сьогодні молоді українські хлопці платять життям. М. Туцька закликала захищати українську молодь перед знищенням. Вона вказала на присутнього на святі Олександра Ничипорука, який пішов у бій за волю, був поранений, та, на щастя, вижив. Вона подякувала президентові Перемишля за допомогу в лікуванні борців, поранених на Майдані, а перемиським підприємцям – за відновлення пикулицької військової некрополії. Кінцевим моментом багатолюдного свята, під час якого покладено квіти на двох могилах воїнів УПА, став Гімн України, який присутні виконали спільно з оркестром Академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного (зі Львова). ■

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*