«ПІД СПІЛЬНИМ небом» – престижно

Петро ДовбушПОДІЇ2010-10-29

{mosimage}

Понад п’ять годин тривав 17 жовтня VІ Музичний фестиваль народів Європи “Під спільним небом”, який влаштовано в сучасному конфереційному центрі Ольштин-Кортово. Зал, що може помістити майже одну тисячу людей, заповнився глядачами ще до початку заходу.

Люди приходили раніше, щоб зайняти місця, бо ж попередніми роками фестиваль відбувався в значно менших залах столиці Вармінсько- Мазурського воєвідства, отже не всі глядачі мали де сидіти. Цим разом місць вистачило для всіх – і для місцевих, і для приїжджих.

Ніде тут правди діти, що найменше було… студентів, хоч дійство проходило в їхньому студентському містечку, а вхід на нього був безкоштовним.
Фестиваль “Народів Європи” – це вагома культурна подія не лише в Ольштині, але й на Вармії та Мазурах. У дванадцятирічній історії його існування були навіть спроби перехопити ініціативу від перших його організаторів та ініціаторів, тобто Ольштинського відділу ОУП та Об’єднання спілок німецької меншини на Вармії та Мазурах. Спроба, треба сказати, невдала. На щастя.
Це ж бо найпрестижніший спільний захід провідних меншин у цьому реґіоні Польщі, у якому дуже активно допомагає і ромська етнічна меншина, яка вважає собі за честь брати участь у кожному фестивалі, організовуваному що два роки. Цього року у фестивалі участь взяло коло трьохсот виконавців – українські, польські, німецькі, ромські та російські колективи з Польщі, України і Калінінградської області РФ.
– Меншин у нас значно більше, – говорить Генрик Гох, голова Об’єднання спілок німецької меншини на Вармії та Мазурах. – Але литовці чи білоруси ще слабо в нас організовані. Відносно активні вірмени, які мають свій осере док в Ельблонзі, але вони не мають своїх художніх колективів чи хоча б пооди ноких виконавців. Не мають їх і росіяни. Наступним разом, можливо, будемо запрошувати їхні представництва зі сусідніх реґіонів, хоча б з Підляшшя, що дозволить ширше представити багатство національних меншин у Польщі, а завдяки цьому й культурне розмаїття північних реґіонів.
Безперечною зіркою цього свята був широковідомий у світі Народний заслужений ансамбль пісні і танцю України “Колос” із Торчина під орудою невтомного директора і художнього керівника Олександра Огородника. Серед учасників появилися на сцені такі відомі виконавці, як ансамбль пісні і танцю “Думка” з Ґурова- Ілавецького, гурти “Сонечко” та “Веселинка” з Бартошиць, сестри Кулешові з Калінінграда, які представляють тамтешню майже стотисячну українську громаду, ромський гурт “Гітано”, духовий міський оркестр з Оструди, німецькі хори і танцювальні гурти з Гіжицька, Оструди, Лідзбарка- Вармінського і Моронґа. Фестиваль відкривав маршалок Вармінсько- Мазурського воєвідства Яцек Протас, який радо погодився взяти патронат над заходом, а що за тим іде – і обов’язок якнайбільшою мірою профінансувати це дійство. Уперше в історії фестивалю, який, до речі, дуже популяризує столицю Вармії та Мазурів, збагачує його культурне розмаїття, не підтримав матеріально президент міста Ольштина. Не поспішило з допомогою також Ольштинське староство… Заходом дуже активно цікавиться німецька дипломатія в Польщі. На фестиваль приїхав цього разу німецький генеральний консул з Ґданська Йоахім Блейкер, натомість навіть не відгукнулися на запрошення Посольство України у Варшаві і Генеральне консульство України в Гданську, яке, правда, ще від травня не має генерального консула.
Шостий фестиваль “Під спільним небом” відкривав маршалок воєвідства Яцек Протас, який належно оцінив значення національних меншин для розвитку реґіону, зокрема на культурній ниві. Він незмінно вважає, що національні меншини – це особливе багатство реґіону і про них треба дбати, допомагати їм, що на Вармії та Мазурах від багатьох років і робить місцеве самоврядування, починаючи від сеймику. Несподіванку маршалкові підготував голова Ольштинського відділу ОУП Степан Мігус, вручаючи йому на сцені… вишивану сорочку за дуже добре ставлення до національних меншин. Це, зрештою помітив голова Коломийської районної ради д- р Дмитро Неміш, який передав це чудо коломийських вишивальниць з проханням вручити публічно Яцекові Протасу. Маршалок пообіцяв, що на черговому культурному заході меншин появиться у вишиваній сорочці з Коломиї.
Депутати польського сейму Мирон Сич та Януш Ціхонь теж не щадили слів подиву організаторам, які громадським чином спроможні творити таке дійство на високому професійному рівні. Вони підкреслили вагомість національних меншин для реґіону. Цей депутатський тандем від багатьох років працює для добра меншин, їхніх коректних відносин із більшістю. Вистачить хоча б згадати, що саме ці депутати привезли з сейму до Ольштина “скорбний вогонь”, а потім цей факел передавано по містах і містечках реґіону з метою вшанувати пам’ять жертв Голодомору 32-33 років минулого сторіччя. Концертну програму фестивалю розпочинала гурово-ілавецька “Думка”, одразу здобуваючи прихильність публіки. Цей танцювальний гурт, яким керує Ольга-Марія Сич, показав цим разом, крім танців українських реґіонів, і новинку – танець під сербську мелодію, що викликало чималий подив, бо ж ритми були, як хтось назвав, “шалені”. Хореографами “Думки” є Аліція Кравчук і Михайло Семотюк. Захоплення викликали бартошицькі колективи “Сонечко” і “Веселинка”, якими керує вчителька Наталія Шелест. Особливо поляки “заходили в голову”, як у немузичній школі можна досягти такого вокального рівня. Дуже сподобалися публіці, серед якої викликали фурор, сестри Віра та Надія Кулешові з Калінінграда, які представляли цей реґіон Росії трьома українськими піснями й однією російською. Їх приїзд став можливим завдяки голові Української національної автономії “Батьківщина” в Калініградській області проф. Анатолієві Костюкову. Як завжди заполонив глядачів ромський гурт “Гітано” під керуванням Адама Федоровича, сподбався Міський оркестр з Оструди, який виконував віденські вальси та німецькі маршові твори. Також німецькі колективи, а зокрема танцювально-вокальні гурти “Саґа” з Бартошиць, “Йодли” з Оструди, “вокальний гурт “Антонівки” і танцювальна пара з Моронґа, показали високу сценічну майстерність. До зустрічі за два роки заохочували на закінчення Ярослава Хруник та Уве Ганкамп, які вели фестиваль “Під спільним небом”.

“Наше слово” №44, 31 жовтня 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*