Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ 2011-05-26
{mosimage}
Початок травня на Західному Помор’ї позначився небуденною культурною подією – реґіон відвідали Ансамбль народного танцю “Аркан” і театральна група “ПоприВсе”, які діють при українській школі в Перемишлі. Подія небуденна тому, що перемишляни не так часто гостять на Помор’ї з концертами, а тим разом побували аж у семи містах: Битові, Білому Борі, Валчі, Ґоленеві, Кошаліні, Слупську та Тшеб’ятові, і всюди так само захоплювали численно зібрану публіку.
– Ідея приїзду на Західне Помор’я виникла півтора року тому у Валчі і відтоді ми важко працювали, щоб цю ідею втілити в життя.
Це була не лише копітка робота вчителів, інструкторів, опікунів та самих дітей над вдосконалюванням репертуару, але й пошук коштів, – говорить Андрій Комар, активний діяч гуртка ОУП у Перемишлі, який займався організуванням поїздки. А потрібні були насправді немалі гроші, бо з Перемишля приїхало біля 50 осіб.
– Оскільки наш задум збігся з оголошенням Міністерством національної освіти програми “Живи з пасією”, то ми представили захоплення своїх дітей: танець, спів та акторські здібності. І це було нагороджене – ми отримали додаткове фінансування для нашої поїздки, – підкреслює А. Комар. Отож, це тим більше радісна подія, адже не так багато шкіл організовують власними силами такі концертні турне.
А є чим пишатися: ориґінальні танці, барвисті народні строї і небуденна та нестандартна постановка віршів Василя Стуса театральною групою “ПоприВсе”. Українці на Помор’ї досить часто мають нагоду дивитися народні танці та вистави гуртка живого слова “Калиновий міст” у виконанні учнів білобірської школи, то й може звикли до “їхнього запального” виконання, а, можливо, вони добрі спостерігачі, якщо більшість глядачів зауважила, що перемишляни “дещо по- іншому” танцюють, однак не менш “запально”, ніж білобірчани. “Дещо по- іншому” – це, мабуть, інакша манера виконання танців. До того ж, вражає кількість танцюристів – і малих, і старших, для яких сцена є немовби природним місцем: здається, танець їх просто заполонив, а діти немовби вирують на сцені.
– Я дуже задоволена, що ми могли приїхати на Західне Помор’я, де також діє багато танцювальних груп. Зізнаюсь, що така поїздка – це також певного роду стрес: ми усвідомлюємо, що не є професіоналами і, можливо, інші танцюють краще за нас. Однак від’ їжджаємо звідси з задоволенням. Ті, хто побував на нашому концерті, казали: виступ дуже сподобався. До того ж, ми мали нагоду зустрітися з учнями білобірської школи, – ділиться своїм відчуттям Юстина Блюй.
І справді, не було, здається, жодної людини, яка б не піддалася чарові перемишлян.
На особливу увагу заслуговує вистава театральної групи “ПоприВсе”, яка своєю інтерпретацією віршів В. Стуса та грою далеко випереджає вік акторів: молоді артисти вражають своєю “зрілістю виконання” та “справжнім відчуттям ролі”. Після виступу групи “ПоприВсе” (крім віршів В. Стуса, зіграли вони вже п’єсу “Лісова пісня” Лесі Українки, поему “Сон” Тараса Шевченка, монтаж на поезію Мілі Лучак про акцію “Вісла”, про Голодомор, казочку Ганса Крістіана Андерсена “Пастушка та трубочист”) можна почути лише схвальні рецензії, оскільки насамперед вражає ориґінальний та нестандартний спосіб інтерпретації. Тут немає зайвої патетики, яка так часто притаманна тим інсценізаціям, які підготовляють українці з Польщі.
– Сьогоднішній молоді потрібно трошки по-іншому показувати літературу. Нині молодь дещо інакше сприймає те, що для нас колись було святим і непорушним. Тому справді дещо інакше хочу їм показати світ культури та літератури, – каже керівник групи Анна Леськів. На питання, звідки черпає натхнення, відповідає, що важко вказати конкретне джерело, бо часом це може бути фотографія, іншим разом – якась картина або принагідна думка. – На мою думку, якщо людина уважна до навколишнього світу, то й має звідки черпати наснагу, – зізнається А. Леськів.
А назва “ПоприВсе”?
– У ній хотіла я підкреслити: попри те, що, як нам здається, молодь стає гірша, то варто працювати з дітьми, попри те, що світ стає важчим, то варто діяти – варто працювати з дітьми, варто працювати для українців, для нашої громади, “ПоприВсе” варто, – резюмує А. Леськів. І справді – варто.
– Найважливіше, що є люди з ініціативою та ті, які мають бажання присвятити свій вільний час на те, щоб поїхати з дітьми відвідати інші колективи, – наголошує вчителька Марія Туцька, яка приїхала разом з дітьми (з ними приїхали також Олег Копильчак, який навчає танцю та Боґуслава Комар, яка доглядає за костюмами). Бо ж діти, крім концертів, мали нагоду ближче познайомитися зі своїми ровесниками з Білого Бору, з якими згодом проводитимуть вільний час. І саме про це йдеться!
“Наше слово” №22, 29 травня 2011 року {moscomment}
