Богдан Гук ■ ПОДІЇ ■ 2009-10-29
Народний дім (не) за горою, але Товариство “Український народний дім” уже позбулося свого голови.
Чекаючи на кворум
Останні загальні збори перемиського Товариства “Український народний дім” (ТУНД) відбулися 18 жовтня в малому залі Народного дому. На збори прибули 32 з 85 його членів, отож, згідно зі статутом, треба було зачекати на другий термін. Тимчасом голова товариства Михайло Пульковський коротко розповів про діяльність організації за минулий рік. Звіт ревізійної комісії оприлюднив Степан Павук. Порушень не виявлено. Діяльність створеного 1996 р. Стипендіального фонду ім. Я. Поповської представив Андрій Чорний.
Нардомівський кооператив?
Після обговорення звітів М. Пульковський згадав про недавні консультації щодо створення в Перемишлі української організації, ширшої від ТУНД, здатної вийти назустріч проблемі влаштування Народного дому після того, як він знову стане власністю української громади. Оскільки консультації були невдалі, він представив пропозицію дискусії над іншим проектом діяльності НД – як кооперативу, членами якого могли б стати різні українські організації в Польщі, напр., ОУП, Об’єднання лемків, Українське товариство в Люблині.
Ярослав Сидор
У дискусії над цією пропозицією першим узяв слово колишній голова Перемиського відділу ОУП, підприємець Ярослав Сидор. Він запитав, чи об’єднання має будь-яку концепцію щодо того, як мав би функціонувати НД, та чи ТУНД не могло б почати власних заходів, щоб будинок став його власністю, як то було перед війною. За його словами, 40 років українців у Польщі дурило УСКТ, а вже 20 дурить його наступник – ОУП, отож хтозна чи можна цій організації далі вірити.
У відповідь М. Пульковський запросив Я. Сидора очолити комісію, яка розробить концепцію зміни власності НД, передачі його ТУНД та майбутнього функціонування. Я. Сидор на це погодився, однак до голосування не дійшло. Тривала дискусія. Мирослав Колач запитав, що управа ТУНД досі зробила задля того, щоб Народний дім не став власністю об’єднання або принаймні щоб ОУП, отримавши будинок, потім повернуло його у власність товариству… Коли Пульковський нагадав, що саме ОУП від початку 90-х рр. докладало старань для повернення будинку громаді, Сидор сказав, що ОУП ніколи формально тут не виступало, а всі кроки робило товариство. Запропонував присутнім зобов’язати управу ТУНД, щоб доклала старань для повернення НД саме товариству. З залу залунав голос: “Ми не погодимося, щоб Народний дім віддати ОУП! Де було ОУП, як будувався Народний дім?!”. Частина зібраних привітала його оплесками.
“… у єдності сила народу…” чи “Ми не годимося, щоб Народний дім віддати ОУП!”?
Пульковський запропонував Сидорові та Колачеві поїхати в цій справі до Варшави на переговори з ОУП. У відповідь Я. Сидор сказав, що голова товариства також не має концепції, як вести справи НД, а якби поставив їх відповідно, то мав би сприяння 95% перемишлян. Рома Золотник прокоментувала, що важко ці збори вважати представницькими для всього Перемишля, а Ольга Соляр нагадала: “… у єдності сила народу…”. На її погляд, кооператив міг би стати цікавою пропозицією для спільного вирішення питань управління справами НД. Я. Сидор прокоментував її виступ думкою, що на це Варшава не погодиться, а перемишляни можуть залишитися з нічим. Я. Леськів зазначив, що протягом 20 років ТУНД не зробив реально нічого, щоб повернути будинок, його заяви не були правосильні, бо статут товариства не сходився з передвоєнним, тому воно не могло стати правонаступником.
У дальшій дискусії учасникам часто доводилося переповідати свої виступи, тому що або неясно були висловлені думки, або їх по-іншому розуміли слухачі. Нарешті С. Павук підсумував: “Комедія!”. Я. Леськів зробив зауваження, щоб “Не дати себе на провокацію…”. М. Колач сказав, що “ОУП створила держава, аби поневолити українців, а Перемишль створив ТУНД, і про розкол нікому тут не йдеться”, однак кожен мав би зважити, чи хоче стати членом державної, чи суспільно-народної організації. Цей виступ прокоментував проф. С. Заброварний словами, що “ОУП це не є ніяка державна організація! Вона виникла у Варшаві внаслідок революції. Натомість товариство створив Печинський…”.
“Розуміти, що ся говорить…”
Наступним виступав Михайло Козак: “У нас вже 19 років усі збори подібні: говорять Сидор і Колач, а решта слухає”. Сидор різко спростував, кажучи, що “Ми від 1956 р. діємо за таким принципом, який тепер представив Козак, і що!? Це роблено коштом нашого інтересу”. А. Чорний зауважив, що йому з огляду на попереднього промовця доводиться “знизитися” і представив думку, що недавно 8 років українськими справами в Перемишлі управляли брати Сидори, проте і тоді вони не змогли нічого корисного зробити для громади та НД, а навіть знайти порозуміння між собою. “Підозрюю, що ви хочете довести до розколу в нашій громаді” – звернувся до Я. Сидора. “Це є дискусія, у якій ви мало що розумієте…” – відповів йому звинувачений. О. Соляр знову звернулася до присутніх з проханням серйозно поміркувати над майбутнім НД кооперативом. “Треба розуміти, що ся говорить”, – порадив їй хтось із залу.
М. Пульковський зазначив, що не треба втручатися в процес передавання НД, а коли його власником стане ОУП, запропонувати співпрацю, і добре було б створити комісію, яка опрацює принципи користування НД. Я. Сидор запротестував, бо вважає, що на це часу обмаль, а треба натомість зобов’язати управу ТУНД до заходів щодо ОУП. Коли Я. Леськів попросив його, щоб сам представив, як це треба зробити, то Сидор запропонував два пункти: по-перше, зобов’язати управу до заходів, щоб НД передано ТУНД, по-друге, звернутися до підкарпатського воєводи з письмом, підписаним перемиською громадою, щоб воєвода не передавав будинку ОУП. Леськів підсумував ці слова так: “Це спроба приватизувати Народний дім”.
Зречення Михайла Пульковського
Далі Я. Сидор сказав, що, можливо, добре було б, якби варшавське ОУП саме виявило свої пропозиції щодо влаштування НД. Петро Сцібівовк вернувся до думки про комісію, яка мала б звернутися до воєводи. М. Пульковський на основі дискусії виніс на голосування пропозицію про те, чи ТУНД має запросити ОУП на переговори до Перемишля, а присутні 16-ма голосами “за” прийняли цю постанову. Почалася дискусія над складом ініціативної групи для переговорів. Перервав її голова товариства своєю несподіваною заявою про зречення від головування в Товаристві “Український народний дім”… Після кількох голосів збори закінчилися.
* * *
Наступного дня на сайті ТУНД появилося офіційне обґрунтування причини зречення М. Пульковського: “Не бачу можливості співпраці з особами, якими керує девіз “ми (я) або ніхто”. Такий підхід перечить самому слову “Товариство” і суті громадської організації. Результатом дії таких людей є наприклад дискусії, приклад якої ми мали на останніх загальних зборах, тобто абсолютно безплідні балачки, які несуть за собою лише холосте згоряння людської енергії, за що я як ведучий і голова цих зборів (та Товариства) не хочу брати відповідальності”. Наведений фраґмент заяви повністю відповідав словам колишнього голови ТУНД на закритті описаних тут загальних зборів.
“Наше слово” №44, 1 листопада 2009 року {moscomment}
