Перемишль: між традицією і сучасністю

Орест ЛопатаПОДІЇ№38, 2017-09-17

Чи можна іти вперед, коли голова відвернута дозаду? Виглядає, що політичні лідери та міська самоуправа Перемишля саме таким способом хочуть будувати майбуття надсянського міста.
Такі думки виринають з розмови з Марією Туцькою, головою Перемишльського відділу Об’єднання українців у Польщі (ОУП). «За власним бажанням» володарі міста хочуть його викреслити з культурної мапи реґіону і Польщі.
Згадаймо «війну» з Фестивалем української культури, з початку 90-х років, його заборону. останнім часом скасовано під тиском політичної істерики захід просто неба «Ніч на Івана Купала». Лідери окремих політичних сил усю енергію спрямовують на боротьбу з «бандеризмом».
Тимчасом науковці з Польської академії наук б’ють на сполох: Перемишль займає 5-те місце серед 225-ти польських міст, яким загрожує економічна катастрофа та обезлюднення (Нюслейтер № 3 Перемишльського відділу ОУП). На думку М. Туцької, єдиним шансом для розвитку Перемишля є економічні та культурні зв’язки з Україною. Нині люди «голосують ногами». І коли Перемишль стане для них непривітним, вони виїдуть з міста.
Це також шанси для ОУП, щоби не залишитися сторожем у реґіоні місць історичної пам’яті. М. Туцька радіє від того, що нині на громадській ниві працює з молодими енергійними українцями, які добачають шанси розвитку Перемишля.
(О.Л.)

* * *

<strong>Марія Туцька</strong>. Фото з приватного архіву
Марія Туцька. Фото з приватного архіву

Перемишльський відділ ОУП за територіальною позначкою займає територію, на якій було колишнє Перемишльське воєводство. За географічним розподілом ця територія пролягає від меж Люблінського воєводства, а закінчується неподалік Сянока.
У столиці Підкарпатського реґіону – Ряшеві нема ланки ОУП, однак там дуже активна українська громада. Окремі гуртки ОУП (зокрема в селах) у Підкарпатському реґіоні, на жаль, можна вважати фіктивними, бо там майже не видно ніякої активності. Це тому, що місцева молодь виїхала вчитися і працювати до більших міст, а на селі залишилися тільки літні за віком люди, пенсіонери. Вони традиційно гуртуються навколо своєї церкви, і саме там видно прояви громадської активності місцевих українців. Найбільш активними в реґіоні є гуртки ОУП в Перемишлі, Хотинці, Кальникові та Ярославі. Специфіка Перемишльського реґіону полягає в тому, що на нашій території є багато українських місць пам’яті (наприклад, Пикуличі), поховань, місць, позначених історичним трагічним минулим, сіл, де у 40-ві роки були жертви серед українського мирного населення. Взагалі надсянське місто – це одна велика історична пам’ятка.
Усі місця на Перемишльщині ми намагаємося хоч раз на рік відвідати, покласти квіти, засвітити свічки, – таким чином показати там свою українську присутність.
Там, де працюють пункти навчання української мови, тобто в Ярославі, Хотинці, Кальникові, Перемишлі ми як ОУП звертаємось до різних установ з програмами фінансової підтримки заходів, спрямованих у бік молоді. Тут потрібні дуже серйозні фонди. Ми бачимо серед молоді в реґіоні велике зацікавлення участю в українському культурному і громадському житті. Молодь не залишається інертною. Прикладом може бути перемишльський танцювальний колектив «Аркан», що нараховує 120 дітей.
Другий танцювальний колектив «Калина» працює при пункті навчання української мови у Кальникові. Ці колективи були учасниками українських дитячих фестивалів у Польщі, а також відвідали ряд міст в Україні. У нашому реґіоні вони беруть участь у різних культурних починаннях: і польських, і українських.
При «шашкевичівці» працює театральний колектив «ПоприВсе», у якому беруть участь ліцеїсти. Є також моя молодша театральна група «А чому?». Ця група має специфічний дитячий репертуар, як-от казки. Є також колектив народних інструментів. Можна ще довго перераховувати різні сфери діяльності молодих українців Перемишльщини. Як і в інших школах, у «шашкевичівці» діти займаються спортом і працюють з комп’ютерною технікою.
На щодень ми також є своєрідними амбасадорами українства у Польщі. До нас часто приїжджають студенти й молодь з різних міст, зацікавлені здобуттям інформації про Україну, її історію та культуру. Ми стараємось бути для них екскурсоводами по Перемишлі й усьому реґіоні.
Уже довший час у нас дуже хороші контакти, а також співпраця з Львівською самоврядною і державною адміністраціями, зокрема з управліннями культури та освіти.
Ми також підтримуємо контакти з товариствами Любачівщина, Холмщина, Лемківщина і Надсяння та Закерзоння.

Мова ненависті
На мою думку, перемишльський неґативний фактор, зокрема, коли не відбувся захід просто неба «Ніч на Івана Купала» – це специфіка реґіону. Це прямі дії певних політичних місцевих сил, які таким чином хочуть здобути політичний капітал, особливо до виборів.

«Ніч на Івана Купала» мала свою багатолітню традицію, учасниками заходу було багато відкритих на культуру людей, зокрема з-поза Перемишля. Можливо, декому в Перемишлі це заважало. Таким чином вони намагаються загнати нашу культуру у своєрідне ґето. Неґативні прояви ворожості нас тільки гартують, приводять до більшої мобілізації, спонукають до більшої активності. Не будемо закриватися в чотирьох стінах свого дому. Не віддамо своїх позицій і дотримуватимемось високого рівня проведення заходів. Дотеперішні наші культурні заходи були відкриті для польського й українського глядача, реклама їх була помітна в місті.
Ті, що тверезо ставляться до української культури в нашому місті, й надалі будуть учасниками таких культурних заходів.

Народний дім – центр українства у Польщі
Чи Народний дім (НД) у Перемишлі стане центром українства, залежить від усіх інших відділів та ланок ОУП в Польщі. Ми тут, у Перемишлі, готові вийти назустріч, співпрацювати з усіма українськими осередками в Польщі. Треба зазначити, що ми сьогодні стараємось якнайшвидше закінчити ремонт НД і пристосувати так, щоб його приміщеннями могли користуватися всі українці в Польщі. Наприклад, будуть тут гостинні кімнати для подорожуючих в Україну або тих, хто звідти повертається, а також для українців, що відвідують рідні землі. У першу чергу, НД має бути культурною установою, де працюватимуть професіоналісти. Чекаємо також на нові пропозиції співпраці ззовні. Скажімо, у Варшаві існує Український дім, у якому зустрічаються і варшав’яни, і еміґранти з України.
Подібна ситуація можлива й у Перемишлі.
Я вважаю, що поширена дискусія про значення Народного дому, а також про аспекти його функціонування дуже потрібна нашому середовищу. Цей будинок має стати загальним добром нас усіх.
Тепер у Перемишлі, крім ОУП, існує цілий ряд інших товариств, вони разом працюють для громади.
Окремим питанням є справа молоді. Наше місто – це не індустріальний центр, тому знайти роботу – непроста справа. Однак можна помітити позитивне явище. Отож, молоді люди, які хочуть для своїх дітей створити рідне довкілля, українську школу, мати можливість підтримувати контакти з Україною, приїжджають до Перемишля, створюють тут фірми і будують доми. Найчастіше це нащадки тих людей, яких колись звідси вигнали.

Місцеві самоврядні структури
Не можна нам рівнятися з організаторами українських культурних заходів у інших містах Польщі. Ми, наприклад, не можемо розраховувати на Маршалківське управління. Тут нема таких потужних самоврядних чи приватних спонсорів. Наші підприємці підтримують дуже часто наші проекти, тому ми розраховуємо на фінансову підтримку місцевих бізнесових структур. Це зовсім не означає, що і від самоврядних структур нема ніякої підтримки. Це бувають часто символічного розміру гроші. Однак вони є. Іноді в нас добре виходять загальнопольські проекти, джерелом фінансування тоді є фонди або центральні установи, наприклад, варто згадати концерти колективів «Крайка» та «Козацька хорея».

Перемишль на культурній мапі Польщі
Не лише в контексті культури міська влада на власне бажання програла справу культурного Перемишля. І йдеться не тільки про заборону міською владою ФУК. Прикладом нехай буде відомий фестиваль «Galicja», який мав тут великий успіх, був показником багатокультурності цього міста. Фестиваль «виїхав» з Перемишля тому, що на місцях не було серед влади нікого зацікавленого у продовженні цього заходу.
На жаль, головні культурні заходи відбуваються тепер у Ряшеві, а не в Перемишлі. Співробітництво з ряшівською самоврядною владою набагато простіше, ніж тут. Дехто навіть каже, що на відстані 30 кілометрів від Перемишля, у Ярославі, серед місцевої влади більш сприятлива атмосфера для культурних починів.

Інформаційний Перемишль
У нас багато здібної молоді, зацікавленої новими технологіями та інформацією у суспільних мережах. Згадаймо часопис «Перемиські дзвони». Це було колись непідробне джерело інформації про місто й увесь реґіон. Тепер нам не вистачає реґіонального журналу, адже в інших реґіонах є свої часописи, наприклад такі, як «Над Бугом і Нарвою» чи «Ватра».
У свою чергу, інтернетне радіо, про яке говорить М. Пульковський у «Нашому слові» (№ 35 за 27.08.2017), було б під силу нашій молоді. Це була б добра справа у боротьбі з мовою ненависті, з якою ми дуже часто зустрічаємось. На щодень ми тут живемо і працюємо. У торговельних центрах часто чути українську мову, адже зараз до Перемишля приходить багато поїздів та автобусів з України, а в них багато пасажирів. Їхня поведінка і те, що вони залишають тут свої гроші, на мою думку, приведе до ліквідації неґативного, мови ненависті, яка підсилюється політичними емоціями. Вирішує справу економіка. Але якщо би тут наростала антиукраїнська хвиля, тоді у кожного вільна воля – не треба зупинятися в Перемишлі, а можна, скажімо, поїхати за товаром далі, наприклад, до Ярослава, Ряшева або Кракова.

Перспектива
У нас може статися так, як у Канаді, коли у 80 ті роки туди прибула велика хвиля еміґрантів з Польщі. Найбільш активні з них включилися у громадське життя американської діаспори. «Стара іміґрація» спочатку стримано ставилась до новоприбулих земляків. Але сьогодні найактивніші серед тих, що приїхали з Польщі в Канаду чи США, є в усіх структурах громадських організацій діаспори. Там вони знайшли своє місце. Я вважаю, що подібна ситуація буде і в нас у Польщі. Зараз сюди прибуло багато еміґрантів з України. Ті, що матимуть бажання залишатись українцями, а українська культура, школа і церква будуть їм у щоденному житті потрібні, будуть у Польщі входити у громадські товариства або створювати нові. Сьогодні ще багато іміґрантів вважають, що українська діаспора є лише в Німеччині, США та Канаді. Але їм варто згадати численну українську діаспору 20-х рр. (екзильний уряд УНР), а також наші досягнення після 1956 р. ■

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii