(ам)ПОДІЇ2009-06-25

У “Козацькій могилі” в Александрові-Куявському покояться хлопці з далекої Київщини, Полтавщини, Херсонщини. Нащадки козаків Хмельницького пліч-о-пліч з поляками йшли проти більшовиків. Жителі Александрова не забувають, що своєю свободою завдячують також їм. Уже шістнадцятий раз на відновленому українському військовому цвинтарі 6 червня відправлено екуменічне богослужіння та покладено вінки на “Козацьку могилу”. Організаторами врочистості були бурґомістр Александрова-Куявського Анджей Цесля та фірма BIN.

Після укладення Берестейського договору, який поставив хрест на українських визвольних змаганнях, вояків армії УНР інтерновано в розсіяних по всій Польщі таборах. В Александрові-Куявському опинилися бійці 4-ї київської та 6-ї стрілецької дивізій. Командувачем табору став ґен. Марко Безручко, який уславився обороною Замостя, відбиваючи наступ більшовицьких військ. Ґенерал Вейганд – шеф французької Військової місії у Варшаві під час польсько-більшовицької війни – високо оцінив проведену Безручком операцію, яка зупинила наступ Будьонного, дозволивши польським військам належним чином підготуватися до боїв у районі Варшави (“Чудо над Віслою”).
В александрівському таборі померлих козаків хоронили на цвинтарі, де опісля насипано курган. Після ІІ Світової війни цвинтар почав нищитися. Лише навесні 1991 р. з ініціативи Омеляна Вішки розпочалася його відбудова, до якої приєдналися місцева влада, ОУП, Комітет національної пам’яті та Посольство України. Урочисте відкриття й освячення цвинтаря відбулося 12 червня 1993 р. З того часу біля “Козацької могили” кожної першої суботи червня відбувається екуменічне богослужіння. У цьогорічних урочистостях, крім представників місцевої влади і громадськості, взяли участь радник президента РП Кшиштоф Ардановський, куявсько- поморський воєвода Даріуш Кужава та професори торунського Університету ім. Миколая Коперника Збіґнев Капрус та Омелян Вішка. Україну репрезентував Верховний отаман України, гетьман Міжнародної громадської організації “Козацтво запорозьке” маршал Дмитро Сагайдак. Присутні були також учні білобірського ліцею ім. Т. Шевченка та представник ОУП Володимир Філь. Під пам’ятником покладено і вінок від білоруської делеґації зі Слоніма – міста- побратима Александрова -Куявського. Цікаво, чи покладаючи цей прикрашений стрічками в кольорах офіційного білоруського прапора вінок, слонім’яни усвідомлювали, що союзниками поляків у боротьбі з більшовиками були й війська ґен. Булак-Балаховича, які змагалися за незалежну Білорусь під біло-червоно білим прапором, нині офіційним Мінськом забороненим…

“Наше слово” №26, 28 червня 2009 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*