Анна Вінницька ■ КУЛЬТУРА ■ №50, 2016-12-11
– Я просто не можу зрозуміти, як можна їсти хліб і дивитися, як поруч умирають діти від голоду, – говорить після кошалінського концерту пам’яті жертв Голодомору і комунізму в Україні зворушена Ірина Кузян, яка родом з України, однак вже кільканадцять років живе у Тихові.
– Незвичайна подія. У мене багато позитивних вражень, але одночасно й сумних, тому цей вечір запам’ятається мені надовго. Згадалася моя екскурсія в музей Голодомору в Чікаґо, яка дуже мене вразила, оскільки в радянській школі не говорили про Голодомор. Цієї теми зовсім не торкалися. Я буду згадувати Шевченкове «Реве та стогне Дніпр широкий» та «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» – пісні, які сприймаємо, як гімни. Давно вже мені не випала честь заспівати в Польщі гімн «Ще не вмерла Україна», тому враження від концерту справді велике, – зізнається І. Кузян.
А сестра Меланія Кузьо з Кошаліна підкреслює, що емоції настільки сильні, що важко знайти слова, щоб передати свій біль від того, що таке сталося. Тому ми ніколи не повинні забути про жертви Голодомору.
Концерт-реквієм пам’яті жертв Голодомору 1932–33 рр. і комунізму в Україні зібрав у Кошалінській філармонії (26 листопада) повний зал глядачів. Відрадно, що за тиждень до концерту всі квитки були продані. Нічого дивного, оскільки у Кошаліні уперше виступала Ольга Пасічник – світової слави оперна співачка. У концерті пам’яті виступив також чоловічий хор «Журавлі» (О. Пасічник та «Журавлям» на фортепіано акомпанувала Оксана Масна). Артисти захопили слухачів не лише своїм талантом, а й достоїнством виконання пісень. Під час концерту відчувалася справжня солідарність усіх зібраних. До цього концерт уперше відбувся в найбільш престижному концертному залі, тобто Кошалінській філармонії, яку побудовано всього 2013 р. – завдяки режисерам заходу Збіґневу Олькевичеві та Цезари Хойновському концерт набув ориґінальності та святковості.
О. Пасічник до Кошаліна приїхала в останню хвилину, оскільки з приводу поганої погоди літаки не літали. Співачка багато годин просиділа на летовищі в очікуванні на черговий рейс, однак не здалася (О. Пасічник мала прилетіти у п’ятницю ввечері, а прибула щойно в суботу за кілька годин до концерту). До речі, О. Пасічник відмовилася від гонорару, а це показує, наскільки їй близькі справи України та української громади тут, у Польщі. В іншому випадку організатори не змогли б запросити співачку до Кошаліна.
– Три літаки один за одним, з огляду на туман, відкликали, однак я все-таки долетіла. Значить, така була Божа воля. Я не вважаю, що зробила щось надзвичай велике, бо це ж обов’язок кожної людини, пов’язаної з Україною, для якої ця країна щось значить. Я народилася в Україні. Мій педагог від вокалу в Київській консерваторії, світлої пам’яті Євгенія Мірошниченко була дитиною Голодомору. Вона втратила дуже багато членів своєї сім’ї. У зв’язку з цим для мене ця тема не абстрактна – мовляв, я приїхала і заспівала. Ні, Голодомор торкнувся й мого життя, оскільки я знала людей, які це пережили, – сказала в розмові з «НС» співачка
О. Пасічник виступає на найбільш престижних сценах світу і є переможцем найвідоміших конкурсів класичного та давнього співу, однак вона теж відома тим, що має чітко виражену національну позицію.
– Попри те, що співачка живе і працює вже багато років у Польщі (співає у Варшавській камерній опері і є викладачем кількох польських вишів), то надалі є громадянкою України й дуже часто включається в акції, які організовують українці в Польщі. Ольга Пасічник виступила на концерті, присвяченому Соломії Крушельницькій у Перемишлі, а тиждень після кошалінського концерту разом з сестрою наталією, відомою піаністкою, виступатиме в Лігниці. Артистка дуже активно підтримувала події на Майдані та взяла участь у концерті Пам’яті перших жертв Майдану, який організовано у Варшаві. Це доказ того, що навіть такого формату зірки не відмовляються у справах, важливих в історичному плані, – говорить Петро Тима, голова ОУП.
Жертвами Голодомору були так само поляки на Житомирщині, а співачка походить з польсько-української родини, до цього ж вона народилася на Волині.
– Я походжу з польсько-української родини. Моя мама – полька, а мій тато – українець. Тому мене питають: тобі ближча Польща чи Україна? Це так, як запитати дитину, кого більше любиш: маму чи тата? Дуже гарно колись на це питання відповіла моя сестра, яка сказала: це так, як мати двоє дітей – завжди буде ближче до серця те, котре має проблеми. Тому для мене зламним був момент, коли в Україні почалася війна. я вже 25 років живу у Польщі, тому дуже зв’язана з цією країною, багато роблю для її культури, але від початку війни в Україні я просто відчула, що своїм співом я можу робити свій вклад у перемогу. Інакше воювати не можу… Може, усе життя потрібне було для того, щоби зараз постати. Тому в кожному концерті я виконую українську музику. Всюди, куди я їжджу, говорю про війну. Це моя місія, до якої я покликана, – каже О. Пасічник.
– Сьогодні Україна відзначає один з найтрагічніших днів у своїй історії, День пам’яті жертв Голодомору. 84 роки тому тогочасний сталінський комуністичний режим довів до того, що в Україні уперше в історії людства люди помирали з голоду. Серед тих мільйонів дуже велику частину складали діти до 10 років. Однак Україну не вдалося зламати. Україна вистояла, здобула незалежність і продовжує свою дорогу на шляху до європейської демократії, – сказав Володимир Бачинський, радник Посольства України в Польщі, і зачитав офіційного листа від надзвичайного і повноважного посла України у Варшаві Андрія Дещиці.
У той час П. Тима, голова ОУП, вітаючи прибулих на урочистий концерт, відзначав, що концерт проходить у день, який від 1998 р. проголошено в Україні Днем пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій, а до цього, зустрічаємося напередодні 1 грудня, тобто 25 років після того, як 1991 р. в загальнонаціональному референдумі українці підтвердили результати прийнятої Верховною радою України ухвали. Цього року відзначаємо 25-ліття незалежності України.
– Саме завдяки тому, що постала держава Україна, маємо можливість довідатися правду про ці події та віддати шану жертвам Голодомору в усіх куточках світу. До 1991 р. Радянський Союз заперечував факт цієї нечуваної трагедії. Тому під час концерту будемо згадувати не лише багатомільйонні українські жертви, але й людей інших національностей, які також стали жертвами Голодомору, серед них і кількадесят тисяч поляків, які на той час проживали на Житомирщині. Сьогодні віддаємо честь усім жертвам Голодомору і комунізму, – наголосив П. Тима.
Голова оуп звернув увагу на розуміння зібраними гостями того, що події, які тепер відбуваються в Україні, певною мірою пов’язані також з трагічною датою Голодомору. Розуміння того, що це не Україна становить загрозу для Польщі та інших європейських країн, а Росія. Тому, схиляючись сьогодні над трагічною долею мільйонів жертв, ми повинні похилитися і над нинішньою драматичною ситуацією в Україні, яка втратила територію та охоплена пропаґандистською і мілітаристською війною.
Організатором кошалінського концерту-реквієму був Кошалінський відділ та гурток ОУП (день раніше концерт, присвячений пам’яті жертв Голодомору 1932–33 рр. та жертв комунізму в Україні з участю хору «Журавлів», при вщерть заповненому залі відбувся у Тшеб’ятові).
Така велика участь у кошалінському концерті показує, що є потреба в таких заходах, – говорить Роман Білас, голова Кошалінського відділу ОУП.
Пам’ять жертв Голодомору і комунізму в Україні разом із сотнями українців та поляків ушанували теж Лев Захарчишин – консул України у Ґданську, Пйотр Єдлінський – президент Кошаліна, Пшемислав Кшижановський – віце-президент Кошаліна, Маріан Германович – кошалінський староста, Ян Курята, Адам Осташевський, Єжи Котленґа – радники Західнопоморського сеймику.
На сьогодні 26 країн світу, серед них і Польща, визнали Голодомор геноцидом. – ми дуже високо цінуємо, що Польща одна з перших (2006 р. – ред.) визнала Голодомор геноцидом, оскільки не всі країни, на жаль, це зробили. Тому сподіваюся, що ми будемо шукати порозуміння в питаннях складних сторінок нашої спільної історії, – підкреслив радник В. Бачинський. ■
