Богдан Гук ■ ПОДІЇ ■ 2010-05-27
З засідання ради Перемиського відділу ОУП
На засідання ради Перемиського відділу Об’єднання українців у Польщі, яке відбулося 9 травня в парафіяльному будинку на вул. Церковній у Ярославі, прибуло більше гостей з Головної управи ОУП у Варшаві, ніж з гуртків, які входять до складу відділу. Мали б приїхати їхні голови, однак окрім господаря – Володимира Божика з ярославського гуртка – не прибув жоден інший. Керівникові відділу Марії Туцькій вони це пояснили важливими особистими мотивами.
Не прибули і заступники голів ані члени управ гуртків. Проте аж зі Щецина приїхав до Ярослава член ГУ Іван Сирник, а з Варшави – голова організації Петро Тима і член управи Стефанія Лайкош. Не підвели перемиські спільники ОУП: прибув голова товариства “Український народний дім” Михайло Пульковський, голова ланки Спілки політв’язнів та репресованих Іван Вархіл і секретар Стипендіального фонду ім. Я. Поповської Андрій Чорний. Приблизно в такій атмосфері, після того як В. Божик привітав присутніх, про ситуацію в Перемишлі та на місцях доповідала М. Туцька:
– Чи ми є похоронне підприємство? – риторично запитала вона. – Ми знаходимо щораз більше місць спочинку жертв масових убивств, однак чи ми спроможні хоч раз на рік навідатися до всіх із молитвою? До речі, їздять постійно ті самі люди. Не можна, однак, щоб поїздки до Павлокоми, Малковичів, Берізки чи Бахова становили основний прояв активності нашого ОУП у весняний період, – наголосила голова відділу.
Туцька констатувала також, що останні події в Україні взагалі ставлять під знак запитання процес формування співпраці між Україною та Польщею щодо увічнень. Наприклад, цього року ще не вдалося встановити контакту з відповідальним секретарем Держав ної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України Святославом Шереметою.
Тимчасом, на цвинтарі в Заліській Волі на Ярославщині понад півроку лежать будматеріали, призначені для обгородження цього цвинтаря. Ними ніхто не цікавиться. Затягується початок робіт на цвинтарі в Горайці на Любачівщині. Свою частину завдань виконав там Громадський комітет увічнення жертв села, а Україна знову залишилася осторонь. Величними не так давно були плани українського уряду щодо Пикуличів – там повинен був постати некрополь, що нічим не поступався б польському цвинтареві орлят у Львові. Плани залишилися планами.
Високий рівень “шашкевичівки”
У сфері шкільництва на підпорядкованій відділові території є успіхи і є невдачі – випливало зі слів Туцької. Викликає найбільше задоволення і прямо впливає на кількість учнів високий рівень навчання, підтверджений контролями. “Шашкевичівка” – це одна з найкращих шкіл у Перемишлі та в усьому Підкарпатському воєвідстві. Успіхи в навчанні, безперечно, підтверджують високі місця, які зайняли нещодавно її учні в загальнопольських та воєвідських олімпіадах. Цієї весни були організовані виїзди дітей до кількох сіл – там вони співали веснянки. У Кальникові, Хотинці, Ніновичах та в Ярославі є невеликі пункти навчання української мови. Між ними нелегко встановити контакт чи налагодити співпрацю. Ситуація напевно стала б кращою, якби кураторії освіти в Ряшеві та Кракові врешті-решт досягли порозуміння щодо фінансування та режиму роботи координатора для українського шкільництва на території Підкарпатського і Малопольського воєвідств. Поки що перспективи успіху не видно. […] и успіху не видно. Ряшівська кураторія запропонувала, що забезпечить одну п’яту коштів, Краківська – дві п’яті, проте вони вимагали нереального: координатор мусить мати чергування в Новому Санчі, звідки буде їздити до Перемишля й інших міст. Школа непогано співпрацює зі Стипендіальним фондом ім. Я. Поповської, батьківською радою, сестрами василіанками та отцями василіанами, які прийняли на квартиру дітей з поза Перемишля.
Перемиський відділ має непогано поставлену видавничу роботу: протягом останніх років його активність на цій ниві дорівнює активності Володимира Пилиповича. У рамках “Перемиської бібліотеки Перемиського відділу ОУП” він нещодавно видав музичні твори о. Михайла Вербицького.
Які ж подальші плани відділу? Готувати школу – ремонтами й осучасненням техніки – до 100-річчя її заснування та 200 річчя від дня народження її покровителя о. М. Шашкевича. На погляд Туцької, шкільний будинок – украй занедбаний. Надію натомість вселяють перші контакти зі львівським комітетом вшанування Шашкевича.
Варшавсько -перемиське перехрестя
– Чимало проблем у діяльності Перемиського відділу прямо відноситься до діяльності всього об’єднання, отож я зверну увагу на деякі з них, – так почав свій виступ голова ОУП П. Тима.
Характеристику ситуації ОУП за ос танні місяці 2010 р. він представив спершу в широкому контексті України й Польщі. Отож, в Україні після президентсь ких виборів триває типовий перехідний період. На сьогодні ще не відомо, куди кінець -кінцем прямують події, проте вже починає визрівати опір та неприйняття українською діаспорою нового порядку. Про співпрацю з новим урядом поки що можна забути. Негаразди видно також у контактах з Посольством України в Польщі. М. Янків, який досі відповідав за контакти з українцями в Польщі, очолив державну адміністрацію Львівської області. Отож, нові люди почнуть із нуля, тобто навряд чи Україна зможе найближчим часом запропонувати нам щось позитивне. Проблемою є взагалі політична позиція українства в Польщі щодо подій в Україні. “Не можемо тут дозволити собі не бути активними”, – сказав П. Тима.
На його погляд, протягом останніх місяців загострилися польсько-українські відносини – і не лише тому, що Віктор Ющенко нагородив посмертно Степана Бандеру. Вже раніше прозвучала низка однобоких висловлювань ІНП. Три самоврядні сеймики прийняли резолюції, у яких засуджено українців за події на Кресах. У ЗМІ під ширмою критики українського націоналізму йде атака на українські позиції. Це має вплив і на нашу діяльність: так, Малопольський сеймик при розгляді дофінансування “Ватри” виразно натякнув на її сприяння українським націоналістам.
Кінець lex Przewoźnik?
Протягом багатьох років під головуванням А. Пшевозника однобічною щодо українського питання була позиція Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва. Новий секретар ради Анджей К. Кунерт (від 16 квітня) на засіданні сеймової комісії меншин заявив, що рада може надати кошти на українські увічнення в Польщі. Треба назвати місця та підготувати проекти, громадські комітети увічнень, а також подавати документи – тим більше, що в рамках виправдання Кунерт уже відзначив: українці не вносили жодних проектів.
Крім цього, як сказав П. Тима, у відносинах з РОПБіМ потрібне наше “ні” для такої схеми, коли її партнером є лише Україна – без врахування проектів чи позиції українців, які є громадянами Польщі. В іншому випадку на таблицях далі будуть неадекватні написи або з’явиться наступний одно , а не трираменний хрест.
Неурядова й урядова Україна
Голова ОУП переконаний в необхідності активізації співпраці з неурядовими організаціями в Україні. Прикладом може бути проект віднови цвинтаря в Жукові на Любачівщині. Проект здійснює Перемиський відділ ОУП спільно зі львівським “Пластом” – про нього розповіла М. Туцька.
Якщо протягом найближчих місяців не зміняться державні чиновники у Львівській облдержадміністрації, то заплановано укласти угоду про співробітництво між ЛОДА та ОУП. З відповідною ініціативою у квітні виступили львів’яни. Пропозиція може виявитися цінною, тому що угода дозволить ЛОДА закласти в бюджет гроші на проекти українців у Польщі.
Прикра статистика
Скандалом назвав П. Тима цифру, яку встановили недавно контролери Найвищої контрольної палати як кількість українців у Перемишлі (139 осіб). А мер Перемишля Р. Хома чомусь відразу скористався нагодою, щоб похвалитися в пресі, як місто гарно виконує закон про національні й етнічні меншини. Тимчасом справа не в Хомі – дані НКП можуть бо становити підставу для помилкових чи некорисних рішень самоврядної чи державної адміністрації, напр. щодо фінансування українців.
Перемиський “нуль реакції”
– У відповідь на невідповідальні матеріали в реґіональних ЗМІ, як, скажімо, ті, що були про Павлокому чи Хрищату, повинен реаґувати Перемиський відділ ОУП, – наголосив П. Тима.
Він поставив питання про те, чому цієї реакції не було. На реґіональні події мусять давати відповідь реґіональні відділи організації. Такою повинна бути схема, адже Головна управа ОУП працює з центральними установами та старається реаґувати принаймні на деякі шкідливі для українців передачі чи статті.
Народний дім
Стосовно НД – голова об’єднання бачить ситуацію в трьох аспектах. По перше, іде процес передачі будинку, по-друге, ще до його закінчення слід створити робочу групу з підготовки планів, а, по- третє, треба готувати проекти до МВСіА, навіть попри те, що будинок ще не передано. Крім цього, важливо зняти всілякі неґативні контексти щодо НД, прийнявши чітку позицію, що будинку ніхто з Перемишля не забере, а без співучасті перемишлян його не можна поставити на ноги.
Ноги Михайла Пульковського
Дискусія почалася продовженням міркувань про Народний дім. Голова товариства “Український народний дім” і водночас секретар Перемиського відділу, ідучи слідом за сиґналом голови ОУП про потребу явності й дискусії про майбуття НД, сказав, що з явністю є по-різному, наприклад, про засідання ради відділу в Ярославі не повідомлено інші організації:
– Я дотримуюся погляду, що ОУП має найкращу перспективу як федерація українських громадських організацій у Польщі. З огляду на бажання встановити якнайпрозоріші процеси та процедури, я відмовляюся одночасно виконувати обов’язки голови ТУНД та секретаря відділу ОУП у Перемишлі. Моє товариство прагне дальшої співпраці з ОУП, але на автономних позиціях, адже саме таким чином може найкраще сприяти створенню широкої громадської підтримки щодо праці над підняттям НД, – заявив Пульковський.
Голова ОУП відповів, що зустріч у Ярославі проходить з обмеженою кількістю суб’єктів, адже процес передачі НД для ОУП не завершений, отож не відомо, на якому ґрунті мала б створюватися формула співпраці та консультацій з громадськістю. Однак така зустріч відбудеться і така співпраця теж матиме місце. А до федеративного устрою українська громада в Польщі нині не готова.
На погляд Я. Леськіва, потрібно готуватися до участі в самоврядних виборах – без українця в міській раді Перемишля важко вимагати вирішення своїх проблем. З ким іти? З Громадянською платформою? Проти кого, з якими персоналіями й позиціями у власній громаді, якщо українець, який мав усі можливості стати міським депутатом замість М. Жонси, відмовився. П. Тима підтримав міркування Я. Леськіва. Унаслідок непогодження кандидатур та тому, що немає виборчої концепції і штабу, українці знову можуть програти. Слід негайно створити групу з підготовки до виборів та почати переговори з політичними силами міста.
“Наше слово” №22, 30 травня 2010 року {moscomment}
