Освітній матч у Варшаві

Григорій СподарикПОДІЇ2012-06-29

{mosimage}

Над Віслою в розпал Євро 2012 відбуваються події, які, на відміну від футбольного чемпіонату, важко назвати польсько-українським успіхом. Йдеться про навчання української мови у Варшаві. Досі не відомо, чи у вересні діти громадян України та представники національної меншини в Польщі матимуть можливість разом вивчати рідну мову, як це було досі. Хоча надія все ще залишається.
Нагадаймо, що проблема почалася минулого року. Саме тоді батьки учнів, які в столиці вивчають українську мову, почули: з огляду на введення нових розпоряджень у міжшкільному пункті можуть навчатися лише діти – представники національної меншини.
Для громадян України таке навчання має організувати дипломатичне представництво або неурядова організація цієї громади. Батьки виступили на захист дотеперішнього стану, а його користь показали на прикладі таких фактів: діти з України за умови об’єднаного навчання легше інтеґруються в польське середовище, а представники нацменшини отримують нагоду краще пізнати рідну мову. Батьки відзначали, що розділення дітей має ознаки дискримінації і що їх позбавляють наданих раніше прав. Арґументи цілком обґрунтовані, адже коли 2007 р відкривали міжшкільний пункт навчання у Варшаві у початковій школі №158, говорили: “ніхто учням у паспорти не заглядатиме”.
Однак сталося по іншому, а столичне самоврядування і представники Міністерства національної освіти намагаються свої дії пояснювати дотримуванням законів.
Відбулася низка зустрічей батьків з відповідальними за освіту представниками державної та столичної влади, Об’єднанням українців у Польщі тощо. Одним з наслідків переговорів було те, що 2012 р. навчання залишено в дотеперішній формі, – проте підкреслювалося, що це – тимчасове рішення. Паралельно робилися відповідні кроки на парламентському рівні, оскільки в ході переговорів встановлено: справу найкраще вирішити з допомогою змін у законі про освіту.
У середині березня відповідний законопроект представив голова комісії нацменшин Мирон Сич. Суть пропонованого нововведення – щоб у навчанні рідної мови учні-іноземці отримали подібні права, як і представники нацменшини. Але цього розв’язання не підтримали експерти з Бюро сеймових аналізів, вимагаючи, зокрема, детальнішої перевірки наслідків пропонованих змін з точки зору фінансів та декількох інших формальних причин. Брак доброї волі продемонстрували тоді деякі депутати, від яких можна було почути, що зміни, мовляв, спричиняться до значного перевантаження державного бюджету.
Тому варто поставити запитання: як такий підхід співвідноситься з принципами декларованої Польщею відкритої міґраційної політики? Адже абсолютно не береться до уваги факт, що батьки згаданих учнів, – це переважно підприємці, менеджери або представники світових корпорацій, податки яких потрапляють саме до польської державної скарбниці. Голова ОУП Петро Тима в рамках парламентських дискусій відзначав, що проблему дійсно важко вирішити, якщо хтось, підходячи до неї, бачитиме лише цифри, а не добро конкретного учня.
Завдяки клопотанням батьків та прихильників “об’єднаного” навчання справою зацікавилися політики, які не є членами сеймової комісії нацменшин. На початку травня депутат Марцин Свєнцицький (Громадянська платформа), наголошуючи, що спільне навчання є “раціональним і добрим рішенням для дітей”, а додаткові видатки на його фінансування є “практично нульовими”, запитав Міністерство національної освіти: чи планує воно вжити заходів щодо збереження спільного навчання в рамках чинного законодавства без потреби змін, а якщо так, то яких? У червні М. Свенцицький звернувся до відомства з черговим депутатським запитанням, в якому відзначав, що, на його думку, теперішнє законодавство прямо не забороняє спільного навчання представників нацменшин та іноземців. Справою зацікавилася колишня міністр освіти, депутат Кристина Либацька (Союз лівих демократів). В інтерпеляції з 18 червня депутат запитала прем’єр-міністра Дональда Туска: чому досі Мно не виконало нової редакції закону про освіту, попри декларовану раніше ініціативу?
Надані досі відповіді – не цілком задовільні. Так, варшавське самоврядування в листі з 13 червня декларує, що без уведення змін до освітнього законодавства в столичному пункті навчання від вересня зможуть навчатися представники національної меншини, тобто лише громадяни Польщі. Для українців-іноземців навчання рідної мови можна буде організувати паралельно, якщо з такою ініціативою вийде дипломатична установа або неурядова організація. Подібний сенс має червневий документ, що надійшов з Мно: також згадується про розпорядження
з квітня 2010 р. і записані у ньому зміни, згідно з якими спільне навчання не є можливим. Крім цього відзначається, що до впорядкування цих питань підштовхнув місцеве самоуправління факт збільшення кількості учнів-іноземців у варшавському пункті навчання. “У цій ситуації Мно не планує пропонувати власну ініціативу новелізації”, – пише у відповіді М. Свенцицькому віце-міністр освіти Мірослав Селятицький. При цьому посилається на заяву депутатів сеймової комісії, що вони проаналізують зауваження до свого проекту змін закону про освіту. Вживаючи спортивну лексику, можна сказати, що справу намагаються “відфутболити”. Чому? Бо ніхто не сумнівається, що. зміни, які створили проблеми з навчанням української мови, ввели не депутати сеймової комісії, а Мно (воно, зрештою, й саме про це пише).
Серед тих, хто вірить у позитивне рішення проблеми, є безперечно віце-голова батьківського комітету зі столичного пункту навчання Петро Курак. “Треба підкреслити, що нині маємо рішення про зміну школи і сподіваємося, що в ній врешті запанує позитивна атмосфера”, – говорить він про спільний успіх батьків, представників столичної влади та всіх, задіяних у справу пункту навчання. Уже відомо, що на новому місці можна буде розширити діяльність, організувати курси танців для дітей чи додаткові культурні заняття. Ситуацію нацменшинних учнів П. Курак вважає стабільною. А коли йдеться про громадян України, то зазначає, що багато справ знаходиться тепер у відкритому процесі, тому треба ще трохи почекати. З огляду на зацікавлення хоча б згадуваних політиків та ряду інших осіб, П. Курак вірить, що учні – громадяни України у вересні зможуть далі навчатися у Варшаві української мови, хоч важко сьогодні сказати, у якій формі це відбуватиметься. “Ці справи вимагають часу, але ми усвідомлюємо, що нема іншої можливості: діти від вересня повинні вчитися разом”, – відзначає П. Курак І водночас закликає до терпеливості, зокрема тих батьків, які, знеохочені проблемами, відмовилися посилати дітей до пункту навчання української мови. Голова батьківського комітету не отримав інформації про зацікавлення справою посольства України у Польщі: “Такий є досвід інших націй. Тому нам би дуже хотілося, щоб дипломатична установа усе-таки нас підтримала”, – наголошує П. Курак.
Збірні футбольні команди Польщі та України свою участь у чемпіонаті Євро 2012, на жаль, уже завершили. Польсько-український “освітній” матч у Варшаві триває далі. Чекаємо на вирішальний свисток, а властиво дзвінок, який прозвучить вже у вересні…


“Наше слово” №27, 1 липня 2012 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*