(пл) ■ ПОДІЇ ■ №27, 2015-07-05
Наприкінці травня невідомі злочинці демонтували таблиці з пам’ятника воїнам УПА у Грушовичах. А 25 червня дійшла до нас чергова вістка про те, що знищено українські увічнення в Радружі та Верхраті (гора Монастир). Невже це ще не кінець нищення місць української національної пам’яті на території Польщі?
До Перемиського віддліу ОУП 25 червня звернулася людина, яка повідомила про знищення увічнень на горі Монастир біля Верхрати, де споруджена могила-курган 62 воїнів УПА, а також пам’ятника на цвинтарі в Радружі (обидві місцевості – в Любачівському повіті). На Монастирі розбито меморіальну дошку, присвячену жителям Верхрати, які загинули в бою з НКВС у довколишніх лісах 2–3 березня 1945 р., та облито фарбою хрест. Увічнення на Монастирі було встановлене законно в діалозі з Радою охорони пам’яті боротьби і мучеництва (РОПБіМ). Натомість у Радружі знищено монумент воїнам УПА, присвячений вихідцям із цього села, які під час ІІ Світової війни загинули в боях з підрозділами військ НКВС, Війська польського, пропали безвісти або були замордовані в таборах Сибіру.
Необхідно сказати, що питання увічнень тиждень раніше (17 червня) обговорювалося під час засідання Спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин. Ця проблема домінувала на засіданні. Присутній начальник державного відділу РОПБіМ Адам Сівек заявляв, зокрема, що тепер у питанні увічнень обов’язують міждержавні домовленості між Польщею та Україною, але Рада сама пробує долати деякі проблеми.
Стараємося, щоб такі увічнення, які були встановлені без дозволу, міняли свій характер, щоб не породжували конфліктних ситуацій, – говорив на зустрічі представник РОПБіМ. А. Сівек звернув увагу й на те, що ця установа відкрита на співпрацю з меншинною стороною у справі увічнень і хотіла б підтримувати їхні ініціативи.
Однак до питання співпраці критично віднісся голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима, який зазначив, що у справі увічнень ОУП зверталося до РОПБіМ не раз, проте листи часто залишалися без відповіді. Голова української організації вказав теж на інші промахи Ради, які сьогодні можуть бути причиною породжування конфліктів.
Рада охорони пам’яті боротьби і мучеництва повідомляла 2013 р., що в Грушовичах на місці, де нині стоїть пам’ятник, нема захоронень. Така інформація з’явилася в місцевій пресі. Її оприлюднення подобається деяким середовищим, – сказав П. Тима.
Голова ОУП наголошував на тому, що у справі Грушович бездіяльність Ради продовжується уже 20 років. З черги увічнення недалеко Верхрати біля колишнього села Монастир є позитивним прикладом компромісу Ради з постулатами української нацменшини. Усе було проведене згідно з законом, а монумент не викликав (досі) ніяких контроверсій, – говорив П.Тима.
А у справі поховань у Грушовичах вистачить згадати факт, що вже від 90-х років РОПБіМ мало документи і свідчення свідків, отримані від ОУП, які підтверджують, що на місці пам’ятника в Грушовичах є поховання 12 партизанів.
– То з ким мені, як представникові української меншини, зараз розмовляти про увічнення, якщо польська сторона проводить лише міжнародні розмови? – запитував на засіданні комісії Григорій Купріянович, голова Українського товариства у Люблині.
Але відповіді на це питання нема і, певно, не буде. Більше того, тепер ця справа, можна сказати, опинилася в глухому куті. Хоч РОПБіМ кільканадцять років вирішує та узгоджує з українською стороною питання, пов’язані з увічненнями, зараз, на жаль, важко говорити про співпрацю обох сторін. Про це казав А. Сівек після знищення наприкінці травня пам’ятника в Грушовичах.
Українська сторона ухиляється, бо має інші важливі проблеми, – коментував на початку червня справу Грушович для «Ґазети виборчої» представник РОПБіМ.
Як показує дійсність, невирішені проблеми з увічненнями призводять до нищення чергових монументів, пам’ятників, хрестів, присвячених українцям або похованим там особам. Нещодавно в інтерв’ю для польськомовного порталy «novorossia.today» співрозмовник, що називає себе «cichociemny», каже, що очолює групу, яка у травні демонтувала таблиці з пам’ятника в Грушовичах. Невідомий заявив, що нищення подібних монументів триватиме: «Якщо не буде реакції з боку влади, ціллю якої буде знесення на території нашої держави того стерва, будемо вишуковувати всі ці місця, поки не знищимо усіх». За його словами, група знайшла 6 таких місць, де є українські увічнення.
Як відомо, на різних суспільних сайтах у мережі Інтернет можна знайти списки кількох десятків українських увічнень, що розкинуті по різних місцевостях Польщі. Враховуючи цей фактор та прилюдну заяву «cichociemnoho» (так називали польських диверсантів, яких у роки ІІ війни альянти перекидали поза лінію німецького фронту) можна нам додуматися, що через якийсь час дізнаємося про чергові осквернення українських місць національної пам’яті.
