Михайло Пульковський ■ ГРОМАДА ■ №45, 2017-11-05
У п’ятницю 20 жовтня Перемишль відвідав Йосиф Зісельс – знаменита особистість, леґенда дисидентського руху, один з найактивніших діячів єврейської громади в Україні. Він приїхав до міста над Сяном у супроводі добре знаної нам Ізи Хруслінської. Вони знайомі вже багато років, а результатом цього знайомства стала щойно видана книжка «Господи, Ти відкриєш уста мої… Йосиф Зісельс у розмовах з Ізою Хруслінською» (видавництво «Дух і літера»).
Основною метою візиту, організованого місцевим відділом ОУП, була презентація книжки і зустріч авторів з майбутніми читачами. Зустріч відбулася в конференційному залі Народного дому в Перемишлі, де зібралась зацікавлена публіка, серед якої були не лише представники української громади, а й поляки (організатори забезпечили переклад розмови на польську мову).
Усіх привітала голова місцевого відділу ОУП Марія Туцька, відтак передала слово гостям. Іза Хруслінська перепросила і сказала, що виступатиме у подвійній ролі – ведучої та учасниці розмови, оскільки Петро Тима, який мав бути модератором, на жаль, захворів і не зміг приїхати. Далі вона коротко представила Йосифа Зісельса – українського дисидента єврейського походження, захисника прав людини ще за часів Радянського Союзу, учасника Української Хельсинської групи, двічі засудженого за свою діяльність на ув’язнення. Вона також зауважила, що КдБ (Комітет державної безпеки) вважав Й. Зісельса не українським (як він сам себе окреслює), а єврейським дисидентом, завдяки чому його вироки були дещо легшими. На даний момент він і надалі є лідером єврейської громади в Україні та одним з найбільш відомих єврейських діячів у світі. Крім того, саме з його ініціативи засновано громадську організацію, яка об’єднує різні нацменшини в Україні. Це далеко не всі сфери діяльності, у яких Й. Зісельс проявляє свою активність. Він постійно присутній в українському інформаційному просторі та має велику повагу у своєму середовищі і поза ним. Досить сказати, що 2015 р. у рейтинґу людей, яким українці найбільше довіряють, його прізвище було в першій десятці. (Варто додати, що цей список очолив блаженнійший кардинал Любомир Гузар). Й. Зісельс є також членом відомої «Групи 1 грудня», яка реґулярно публікує свої статті на тему найважливіших поточних подій в Україні. Як висловилася І. Хруслінська, він був дисидентом за часів СРСР, але дух непокори, громадянської відваги, свободи думки та почуття необхідності боротьби за справедливість залишається в ньому й донині.
Відтак слово взяв сам Й. Зісельс. Згадавши коротко своє дитинство і молодість, він перейшов до обговорення актуальних тем. Сказав, що для нього дуже важливо, що дана книжка написана українською мовою. Він зауважив, що його першою мовою була російська, хоч його батьки розмовляли також мовою їдиш. Як одну з важливих тем книжки він назвав опис певної трансформації, яка відбувається в Україні, трансформації, яка веде до створення української політичної нації. У цьому процесі беруть участь не лише етнічні українці, а й національні меншини. Найкраще це ілюструє наведений ним приклад єврейської громади. Колись були радянські євреї, після 1991 р. – євреї України, а тепер видно перші паростки перетворення цієї групи в українських євреїв. Автор згадав, що якось на початку 90-х його запитали, якою мовою будуть розмовляти євреї в Україні через 30 років – їдиш чи івритом. Він тоді без вагання відповів, що українською. І дійсно, на даний момент щораз більше і більше його друзів-євреїв спілкуються з ним українською.
Варто виділити й інші теми, порушені у книжці, серед яких – аналіз того, яким чином люди стають дисидентами і яку ціну за це платять; відносини в середовищі єврейської громади в Україні; стосунки між євреями та українцями сьогодні і в історичній перспективі; роздуми на тему сучасної ситуації в Україні.
На прохання І. Хруслінської, а потім також відповідаючи на питання слухачів, Й. Зісельс розповів дещо про свій життєвий шлях, про те, як складно було в радянські часи вийти на зв’язок з однодумцями, і як йому щойно через московських дисидентів удалося знайти в Україні однодумців. Це не був виняток, аналогічних випадків було багато у всіх республіках радянської імперії.
Попри певні заслуги російських дисидентів, зокрема перед 1991 р., герой зустрічі таки підтвердив приказку, що російський лібералізм закінчується на українському питанні. Вже тоді, ще за комунізму, російським лібералам-демократам-дисидентам радше не вміщалося в голові, що українці будуть будувати самостійну державу. Вони були прихильниками думки, що всі народи СРСР повинні вже в демократичних умовах співіснувати в одній державі. Навіть сьогодні, як сказав Й. Зісельс, його знайомі російські професори та інтелектуалісти переважно вважають так само. Це гарно ілюструє приклад підходу до справи Криму. Майже всі вони кажуть, що, може, й погано, що Росія анексувала Крим, але він має бути російським. Такий імперський менталітет – «Ми повинні бути сильні, нас повинні боятися» – поширений у російському суспільстві. Тому автор вважає, що це не Путін створив таке суспільство, а, навпаки, це суспільство створило такого вождя.
Й. Зісельс висловив свій оптимізм щодо можливості зміни менталітету, зокрема постколоніального, поширеного в українському суспільстві. Подав приклади, які доводять, що цей процес вже почався і слід чекати кращого майбутнього.
Питань було багато. Зустріч тривала понад дві з половиною години і врешті-решт І. Хруслінська була змушена її закінчити. Без сумніву, всі учасники заходу вийшли з цієї зустрічі інтелектуально збагаченими. Можливо, що навіть дехто відчув оптимізм щодо майбутнього України.
