Обєднаня лемків однашло наши сліди в Хоцянові

Адам ВєвюркаЛЕМКІВСКА СТОРІНКА№5, 2016-01-31

В 1947 році розшмарено нас по західних землях так, што люде, штоб віднайти сусідів з села з Лемківщини чи дальшу родину, мусіли часто днями, тижнями, а навіт місяцями довго сяглядати. А колі ся нашлі, то пішки, ровером, кіньми (фірманком) чи потягом себе одвіджалі, штоб хоц кус почути ся як в горах. Але, на жаль, деякі ся не однашлі і пропалі. Іх лемківство чи ширше українство лішилося в горах. і внеска, лем колі переглядаме різни списи мешканців Долишньой Сілезії, однаходиме наши, але юж не наши тоти призвища, за котрима є різні родинні історії по Акції «Вісла». Медже тима історіями є доля грето-католицкого священика Кароля Короля – пароха Снітниці.

Як знаме, греко-католицки священики по Акції «Вісла» лішиліся без вірних, своїх парохій і церкви. владик та невигідних (активні на рідних землях) священиків комуністи арештували у вязницях в Польші і Радянській Україні. Ті, які лішилися хоц не до кінця вільні, бо цілий час під оком влади, билі змушени працювати в структурах польского костела, бо нашого не било. Найцяжше малі тоти свяшеники, які малі жінки-імосьці і діти. Вони часто мусілі тото скривати, штоб мати свою парохію та пінязі на прожитя для себе і родин. Треба ціж повісти, што била група свяшеників, осаджених у концтаборі Явожно на чолі з митратом Штефаном Дзюбином, яких, колі звільнено, по часті не могли і не хтілі працювати як польскі ксьондзи. Для того вони часто працювалі в монастирях.
Священики працювалі в польских парохіях, часто там, де медже вірними билі наших люде. Так било, наприклад, з о. В. Гайдукєвичем у Шпротаві до часу, колі влада комуністична по 1956 році кус нам дозволіла на відправи. Але хцу вказати іншого свяшеника, про якого мало відомо, а лішив він по собі дуже добру памят і медже нашима, і поляками. В публікаціях Хоцянова є він вказаний як рускій греко-католицкий свяшеник. Тото «рускє» не прешкаджало отцю и його жені в Снітниці вказувати велич нашого українства, бо воно будило красу Київской Руси – України. Тим священиком є власне о. Кароль Король. Знам, што барз не дуже відомо про нього, але думам, што тот артикул пробудит памят та свідків його житя на Лемківщині і на західних землях. Могила є порядкувана, хтось приносит там квіти і свічки – то знак, што свідки його житя, або родина, жиют. Про о. Кароля я довідався від пані Лідії Курило з Кракова, яка подарувала нам – ОЛ барз цінну бібліотеку. Вона оповіла барз тепло про отця і што подібно є похоронений в Хоцянові, містечку, што лежит медже Хойновом і Пшемковом. Ту пробудили ся спогади, які жили в мої родині, о історії одного нашого священика з Хоцянова зараз по вигнаню.

Мій стрико часто оповідав і оповідат, як ровером вюз мого прадіда Спіридона Шаршоня (десі 12 км) до нашого священика в Хоцянові, штоб ся висповідати. Прадідо не за барз чув ся добрі, колі ішов до костела, а іншого виходу в тамтот час не било, та колі почув, што є можливіст піти до свого священика, то зараз з кольонії Замениці казав ся стрикові везти ровером. Подібно (бо мя іщи довго на світі не било) священик висповідав і запричащав, але повів, штоб за барз никому прадідо не повідав о ним. Але як то лемки є щирі і отверти: што на серці – то вшитко повідят, а іщи як то била надія, што то кус нашого. Люде почали передавати собі тоту барз скриту інформацію. Деякі пішком, а деякі фірманком іхалі до свого вкритого священика. Не забивайме, што то билі перши роки по виселіню. Отець Кароль бив юж віковий, а помер в 1952 році (іщи жив Сталін). Всяді бив страх, а Акція «Вісла» била барз свіжа для нас. Він мав ціж імосць (котра в Снітниці вчила украінской мови) і діти (хіба 3). На жаль, хтілі скоро забиті, ким є, хоц мали освіту вищу і високу позицію. Але історія нашого народу вказує барз дуже прикладів, як люде освічені покидают мову і віру предків (те видно від Середньовіча през козацки часи і, на жаль, до внеска). Не маме права судити, але маме право питати: Чом?
В тим році на інтернетовій страні цмінтаря в Хоцянові я однашов гріб о. К. Короля. При вспертю греко-католицкого о. Павла Березки – пароха Замениць і Патоки – та о. Богдана Огородника з Любіна відновлено памят про о. Кароля.
Перед святом Митра 7 листопада на могилі отця Короля на цмінтері в Хоцянові відправлено панахиду, яку правив о. П. Березка. Била молодь з нашой школи з Лігниці та люде, які чули або знали про о. Кароля. Думам, што то початок дбаня про тоту могилу. Барз тепло о. П. Березка повів, што буде відвідував гріб, якій є в границях його парохії. Барз дуже інформації переказав Василь Пецушок (зі Снітниці). За тото барз дякую.
Пропоную першу суботу місяця листопада як ден, коли будеме стрічатися на могилі о. К. Короля (ту вірю в силу снітничан) і свідчити, што його житя било ціж частином історії лемків і Лемківщини.
В імені ОЛ дякую вшитким тим, хто допоміг віднайти могилу забутого отця К. Короля. То лем свідчит про нашу спільну відповідальніст і почутя єдности. Барз за тото гарді дякуєме. ■

Поділитися:

Категорії : Лемки

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*