(гс)ПОДІЇ№48, 2014-11-30

Від жовтня за інтереси України в Польщі та сприяння розвиткові взаємин між державами відповідає новий посол України в Польщі Андрій Дещиця. Це вже одинадцятий керманич української дипломатії у Варшаві за час демократичних перетворень у двох державах.

Andrii_DeshchytsiaУ період від лютого до червня А. Дещиця виконував обов’язки міністра закордонних справ України. У ранзі дипломата пан Дещиця приїжджає до Польщі не вперше. Саме тут він практично починав свою дипломатичну кар’єру, перебуваючи в 1996–1999 роках на посаді прес-секретаря, а пізніше й першого секретаря Посольства України в Польщі. Повернувся сюди й у 2004–2006 роках у ранзі радника-посланника. Десять років тому, під час час Помаранчевої революції, рішуче підтримував демократичні перетворення в Україні і солідаризувався з мітинґувальниками у Варшаві. Тепер, під час Євромайдану, одним з перших засудив злочинні дії української влади і підписав «Заяву українських дипломатів»,
у якій висловлювалася підтримка учасникам протестних акцій. У рамках своєї дипломатичної кар’єри А. Дещиця працював речником та послом з особливих доручень українського Міністерства закордонних справ, а також послом у Фінляндії та Ісландії. А. Дещиця – родом із Львівщини, вищу освіту здобував в Україні та в Канаді, вільно володіє англійською, польською та російською мовами.
У перших публічних виступах у ранзі посла А. Дещиця наголосив на тому, що особливо хоче зосередитися на відновленні співробітництва між різними гілками влади і таких питаннях, як безпека обох держав та реґіону, європейська інтеґрація України, поширення зони малого прикордонного руху з дотеперішніх 30 до 50 кілометрів, спрощення візового режиму тощо. Він також декларує сприяння українсько-польському поєднанню. Як більшість прагматиків у цьому питанні, А. Дещиця висловлююється за те, щоб складним минулим займалися історики, найкраще шляхом спільних наукових опрацювань. Проте, як показує польська дійсність, чітка позиція посольства у цьому плані радше буде потрібна. Зокрема йдеться про такі випадки, як недавно у Перемишлі. Нагадаймо, тут проти студентів – громадян України, які сфотографувалися з червоно­чорним прапором, розгорнуто ненависницьку кампанію. Маніпуляції історичним минулим на зразок російської пропаґанди доволі часто використовують і для знеохочення поляків у підтримці українських сусідів у боротьбі з російським аґресором. У таких випадках голос і конкретні кроки посольства також повинні мати місце. Водночас новий посол декларує посилене співробітництво як з традиційними організаціями української нацменшини, так і новими структурами громадян України. А. Дещиця позитивно здивований кількістю українських студентів у Польщі і переконаний, що цей потенціал можна використати для українсько-польського зближення і поєднання.

Варто пригадати, що першим дипломатом незалежної України у Польщі 1991 р. став покійний уже Теодозій Старак – український дисидент, громадський діяч і дипломат, який народився на Лемківщині. Т. Старак був за університетською освітою філологом-полоністом, брав участь у русі шістдесятників, його переслідувала радянська влада тощо. Працю в посольстві у Польщі закінчив 1998 р. у ранзі першого заступника посла. Рік перед тим Т. Старак був обраний головою Світової федерації українських лемківських об’єднань (СФУЛО). Він відомий також як співавтор (спільно зі Станіславою Левинською) «Польсько-українського словника».
Іншим відомим керманичем української дипломатії в Польщі (1992–1994 роки) був Геннадій Удовенко. Протягом свого професійного життя він був міністром закордонних справ України, головою Народного Руху України, президентом Генеральної Асамблеї ООН, опісля її членом та постійним представником України тощо. У політичній діяльності був також пов’язаний з «Нашою Україною» Віктора Ющенка.
У 1999–2002 роках послом України у Польщі був відомий український поет, дисидент і громадсько-політичний діяч Дмитро Павличко. Завдяки його старанням у Варшаві встановлено пам’ятник Тарасові Шевченку. Натомість приклад Олександра Никоненка показує, що українські посли не завжди залишали по собі добру пам’ять. Саме його 2003 р., після святкування Дня незалежності України, затримали поліцейські за керування автомобілем у нетверезому стані, після чого він ще й улаштував бійку з функціонерами. Хоч офіційно з інших причин, але невдовзі, однак, був відкликаний з поста.
Крім вищезгаданих, українську дипломатію в Польщі очолювали Анатолій Шевчук (1991–1992), представник українського уряду при польському уряді, Петро Сардачук (1994–1998), Ігор Харченко (2003–2005), Олександр Моцик (2005–2010), Маркіян Мальський (2010–2014) та Владислав Каневський (2014, тимчасово повірений). Новий посол Андрій Дещиця має великі шанси в цьому спискові посісти одне з почесніших місць.

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*