УКРАЇНА ■ №38, 2018-09-23

Протягом останніх кільканадцятьох днів ситуація на окупованій російськими силами українській території суттєво змінилася. У рекордно короткий період часу у так званій «Донецькій народній республіці» («ДНР») Росією було змінено групу, яка керує самоназваною квазі-державою. Пішаків замінили, та конфлікт на сході триває, ми щодня чуємо від військового прес-аташе звіт про вбитих чи постраждалих українських вояків. Інтенсивність бойових дій після другого раунду Мінських угод коливається, закордонна преса більше не приділяє великої уваги російсько-українській війні.

Заміна пішаків 

31 серпня стало відомо, що внаслідок вибуху загинув сумнозвісний ватажок самопроголошеної «ДНР» Олександр Захарченко. Щоб було ще цікавіше – вибух стався у ресторані, яким, імовірно, сам Захарченко й володів – закладі під назвою «Сєпар» (з російської скорочене «сепаратист» – прим. авт.). Разом із Захарченком загинув його охоронець В’ячеслав Доценко (позивний «Слов’ян»). Союзник Захарченка, так званий «міністр доходів і зборів ДНР» Александр Тімофєєв, який перебував з ним у ресторані, вижив.

Одразу з’явилися численні версії того, хто вбив Захарченка. «ДНРівці» швидко оголосили, що знайшли «українських диверсантів», відповідальних за вибух. Українська служба безпеки висунула версію, що смерть Захарченка – це наслідок бандитських міжусобиць бойовиків-окупантів. А президент Росії Владімір Путін висловив співчуття родичам загиблого.

Однак все стає зрозумілим за кілька днів. Після того, як Захарченка поховали 2 вересня, лідерами в «ДНР» стали
Дмитро Трапєзніков, «перший віце-прем’єр ДНР», та вже згаданий Александр Тімофєєв. Однак Росія мала інші плани. Трапєзніков мав змогу виконувати обов’язки ватажка «ДНР» лише тиждень. З Росії миттєво надійшов наказ про те, що лідером «ДНР» повинен стати Денис Пушилін, старий «діяч» самоназваної республіки, один з організаторів проросійських мітингів у Донецьку в квітні 2014 р.

«Не довго Трапєзніков просидів у кріслі ватажка «ДНР». «Генпрокуратура ДНР» вже оголосила його призначення незаконним. У Москві прийнято рішення замінити Захарченка на Пушиліна Дениса. (…) «Ташкент» (позивний – прим. авт.), за словами «ДНРівців», відкликаний з Донецька в РФ і тепер загубиться там на засланні, як і Плотницький. Імовірно, слідом за ним пізніше відправиться і Трапєзніков», – оцінив ситуацію, пишучи у Фейсбуці відомий донецький журналіст Денис Казанський.

Тімофєєв і Трапєзніков втекли до Росії «від гріха подалі», оскільки їхні колишні побратими почали переслідувати їх самих і всіх тих, хто був близький до Олександра Захарченка. Проросійський журналіст Олександр Чаленко написав у себе на Фейсбук-сторінці, що Трапєзнікову і Тімофєєву терористи приписують «розпил» свого «бюджету», тож їм заборонили перебування та в’їзд на окуповані території.

«Після того, як „українські диверсанти” підірвали Захарченка, різко з’ясувалося, що все його оточення крало,
набивало кишені і грабувало Донбас. Пішла команда зливати захарівців по всіх фронтах. Бійці пропагандистського фронту, які вчора ще прославляли великого лідера і його команду, вже біжать наввипередки, щоб їх (захарівців – прим. авт.) штовхнути на прощання», – пише Денис Казанський.

Якщо прослідкувати за повідомленнями російської та окупантської преси, можна знайти додаткові докази того, що Росія віддавна планувала позбутися та замінити Захарченка. Ще на початку червня 2018 р. Donbass.ua публікували текст із заголовком «Зміна ватажків „ДНР”: Пушиліна „сватають” на місце Захарченка», однак тоді Захарченко спростовував цю інформацію.

Не АТО, а ООС

Тим часом бойовики «ДНР» та «ЛНР» продовжують обстрілювати українські позиції, на що українська сторона за Мінськими домовленостями не має права відповідати. Однак українські військові все ж не сидять склавши руки і деякі зміни також відбуваються.

30 квітня поточного року назву бойової операції на Донбасі змінили з АТО на ООС, тобто на Операцію об’єднаних сил. Це мало кілька наслідків. Змінилося керівництво бойовою операцією: якщо до сих пір АТО керувала Служба безпеки України (СБУ), то ООС керує українська армія – об’єднаний оперативний штаб Збройних сил України, у тісній координації з іншими силовими органами. Командувач штабу – Сергій Наєв. З’явилися поняття «райони бойових дій» і «зони безпеки» на підконтрольних Україні територіях поруч із лінією розмежування. Також введено «зелений», «жовтий» та «червоний» режими для цивільних осіб в зоні ООС, де «зелена зона» – це вільна від бойових дій територія, на якій перебування та переміщення осіб не обмежене; «жовта зона» – це зона розмежування між українською та окупованою територіями, де розміщені пропускні пункти, запроваджене обмежене перебування та пересування людей і може проводитися особистий огляд усіх речей; «червона зона» – це територія, яку контролюють бойовики, туди людей не пускають.

Щоб зрозуміти, якими містами зараз проходить лінія фронту між Україною та бойовиками, і яка територія до сих пір залишається окупованою, достатньо звернути увагу на звіт Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) про те, де велися обстріли бойовиків. Цей звіт українські військові роблять щодня. Станом на 12 вересня: «(…) ворог здійснював обстріли наших позицій в районах населених пунктів Станиця-Луганська, Кримське, Золоте, Катеринівка, Луганське, Новолуганське, Майорськ, Шуми, Кам’янка, Піски, Мар’їнка, Старогнатівка, Павлопіль, Гнутове, Водяне та Широкине». Кожного дня схожий звіт із статистикою представляє прес-секретар РНБО.

Однак лінія розмежування між українською та окупованою територіями не закріплена, українським військовим силам часом вдається просунутися дещо вперед. Так, наприклад, у травні цього року українська 93-тя бригада «Холодний Яр» просунулася вперед на Донбасі, відбивши в бойовиків «ЛДНР» стратегічну висоту в «сірій зоні» (буферна смуга нейтральної території – прим. авт.), яка знаходиться в селі Петрівське Старобешівського району Донецької
області. У тому селі вже ніхто не живе, тому звільняти українським військовим не було кого. Та ж сама бригада змогла просунутися вглиб окупованої території на 1,5 км біля Бахмутської траси — поблизу Кримського. Авдіївка, яка знаходиться за 6 км на північ від Донецька, зараз під контролем українських військ, але безпосередньо біля неї ситуація дуже напружена. Світлодарська дуга — лінія оборони, на яку на початку 2015 р. відійшли з Дебальцевого сили АТО.

Можна очікувати, що від цього моменту військова ситуація на території Донбасу буде менш стабільною і ми
чутимемо більше від журналістів про російсько-українську війну. Адже з новим ватажком «ДНР», поки що незрозумілими планами Росії щодо Донбасу та президентськими і парламентськими виборами в Україні на носі, можлива ескалація конфлікту в районах бойових дій ООС.

Поділитися: