Звернення громадянських середовищ Польщі та України

П'ятниця, 9 Березень 2018, 15:01

„Нинішній Європі загрожує зіткнення національних егоїзмів, а передусім російський імперіалізм. У цих умовах нам, полякам та українцям, легше буде протидіяти цій загрозі разом! А також разом будувати Європу ХХІ століття!” – закликають автори звернення.

Фот. Павла Лози

Публікуємо заяву з 8 березня 2018 року (українською та польською мовами без змін).

Звернення громадянських середовищ Польщі та України 
Ми, представники багатьох громадянських середовищ у Польщі та Україні, хочемо висловити свій протест проти продовження конфронтаційної політики та її ескалації у відносинах між Польщею та Україною!
Ця політика нищить зусилля й доробок кількох поколінь поляків та українців, які привели до діалогу, співпраці та дружби між нами. Трагічне сплетіння історії українців та поляків у минулих століттях, лиха памʼять про політику ІІ Речі Посполитої щодо польських громадян українського походження, кривавий для обох сторін конфлікт між 1939 і 1947 роками, антиукраїнська пропаганда комуністичної Польщі і СРСР – все це мало розділити нас назавжди. Але після 1989 і 1991 років неможливе стало можливим! Тоді ми спільно визнали, що падіння комунізму, постання незалежних України і Польщі, болісний урок історії ХХ ст., шанси на розширення Європейського Союзу ставлять нас перед новими викликами. А гасло «Нема вільної Польщі без вільної України і вільної України без вільної Польщі» набуває нового значення: воно означає нашу відповідальність за майбутнє наших країн і всієї Європи – зокрема, за подолання трагічного історичного спадку. Ми усвідомлювали, що хоч по обох сторонах кордону густо від польських та українських могил, вони можуть стати знаком нашої спільної памʼяті, а не підставою для нового конфлікту. Ми міркували: хай вони свідчать, яку високу ціну ми заплатили за свободу і незалежність обох народів.
Маємо за собою важку історію, але попри це вдалося нам утвердити нове партнерство, нову якість нашої близькості! Вдалося передусім тому, що обидва суспільства за підтримки Костела й Церкви, а також політиків розпочали діалог, що будується на основі стандартів, прийнятих у Західній Європі після 1945 року. Тобто ми шукали те, що зближує і єднає народи, а не те, що ділить їх; шукали виходу з історичної пастки шляхом далекої від політизації праці істориків та освіти.
Ми звертаємося передусім до наших співгромадян у Польщі та в Україні, а також до політиків, оскільки саме вони несуть остаточну відповідальність за відносини між нашими країнами:
У стосунках між Польщею та Україною ми хочемо повернення політики, що спирається на справжній діалог, а не на диктат однієї зі сторін. Хочемо політики, яка звернена до сьогодення і до майбутнього! Будьмо свідомі тієї відповідальності, що лежить на наших плечах, і того шансу, який стоїть перед нами! Досвід наших народів, винесений з попередніх століть, засвідчує: кожна конфронтація між поляками та українцями, часто інспірована Росією, призводить до нашої спільної поразки! Нинішній Європі загрожує зіткнення національних егоїзмів, а передусім російський імперіалізм. У цих умовах нам, полякам та українцям, легше буде протидіяти цій загрозі разом! А також разом будувати Європу ХХІ століття!

Підписи з України:
Юрій Андрухович, перекладач Бруно Шульца
Євген Бистрицький, професор, Інститут філософії НАН Украіни
Тарас Возняк, політолог, редактор незалежного культурологічного часопису «Ї»
Микола Горбаль, дисидент, громадський активіст
Євген Глібовицький, засновник, експертна компанія pro.mova
Ярослав Грицак, історик, професор Українського католицького університету
Вл. Борис Ґудзяк, правлячий єпископ єпархії святого Володимира Великого в Парижі для українців візантійського обряду у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії, президент Українського католицького університету
Орест Друль, редактор інтернет-видання Zbruč
Євген Захаров, правозахисник, член Ініціативної групи «Перше грудня»
Олександр Зінченко, історик, публіцист
Йосип Зісельс, виконавчий віце-президент Конгресу національних громад Украіни, член Ініціативної групи «Перше грудня»
Вахтанг Кіпіані, журналіст, головний редактор проекту «Історична правда»
Георгій Коваленко, протоієрей, ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості
Данило Лубківський, заступник Міністра закордонних справ України (2014), громадський діяч
Ростислав Лужецький, художник, видавець
Андрій Любка, літератор
Юрій Макаров, член правління Національної суспільної телерадіокомпанії
Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету, член Ініціативної групи «Перше грудня»
Віталій Нахманович, історик, відповідальний секретар Громадського комітету для вшанування памʼяті жертв Бабиного Яру
Віталій Портников, журналіст, співголова Українсько-Польського форуму партнерства
Тарас Прохасько, письменник
Олег Репецький, генеральний директор підприємства «Комора»
Микола Рябчук, письменник і публіцист, президент Українського ПЕН-клубу
Назар Стригун, актор, директор проекту «Сестри Тельнюк»
Галя Тельнюк, співачка, поетеса
Леся Тельнюк, композитор, співачка
Леонід Фінберг, головний редактор видавництва «Дух і Літера», Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Наталя Яковенко, історик, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Оксана Забужко, письменниця

Підписи з Польщі:
Edwin Bendyk (Едвін Бендик), публіцист
Iza Chruślińska (Іза Хруслінська), публіцистка, громадська діячка
prof. Przemysław Czapliński (Пшемислав Чаплінський), професор сучасної літератури, Університет імені Адама Міцкевича в Познані
Tomasz Dostatni (Томаш Достатні), домініканин, публіцист
prof. Barbara Engelking (Барбара Енґелькінґ), соціолог, Польська Академія Наук
prof. Andrzej Friszke (Анджей Фрішке), історик, Польська Академія Наук
prof. Irena Grudzińska-Gross (Ірена Ґрудзінська-Ґросс), історик літератури, Прінстонський університет
Agnieszka Holland (Аґнєшка Голланд), режисерка
Konstanty Gebert (Константи Ґеберт), публіцист
Krystyna Janda (Кристина Янда), акторка
Danuta Kuroń (Данута Куронь), голова Освітньої фундації Яцека Куроня
Jarosław Kurski (Ярослав Курський), заст. головного редактора “Gazety Wyborczej”
prof. Andrzej Leder (Анджей Ледер), філософ культури, Польська Академія Наук;
prof. Andrzej Mencwel (Анджей Менцвель), культуролог, Варшавський університет
Adam Michnik (Адам Міхнік), головний редактор “Gazety Wyborczej”
Andrzej Seweryn (Анджей Северин), директор Польського Театру у Варшаві
Sławomir Sierakowski (Славомір Сєраковський), соціолог, головний редактор “Krytyki Politycznej”
Paweł Smoleński (Павел Смоленський), репортер
Grażyna Staniszewska (Ґражина Станішевська), суспільна діячка, кол. євродепутатка
Krzysztof Stanowski (Кшиштоф Становський), суспільний діяч
Andrzej Stasiuk (Анджей Стасюк), письменник
Monika Sznajderman (Моніка Шнайдерман), антрополог культури, видавчиня
Olga Tokarczuk (Ольга Токарчук), письменниця
prof. Joanna Tokarska-Bakir (Йоанна Токарська-Бакір), антрополог культури, Польська Академія Наук;
Piotr Tyma (Петро Тима), історик, голова Обʼєднання українців у Польщі
prof. Anna Wolff-Powęska (Анна Вольфф-Повенська), історик ідеї, Університет імені Адама Міцкевича в Познані
Krystyna Zachwatowicz-Wajda (Кристина Захватовіч-Вайда), сценографістка
Adam Zagajewski (Адам Заґаєвський), поет.

 

Apel środowisk obywatelskich Polski i Ukrainy!
My, przedstawiciele wielu środowisk obywatelskich w Polsce i w Ukrainie, protestujemy przeciw eskalacji konfrontacyjnej polityki w relacjach między naszymi narodami.
Polityka ta niszczy pracę i dorobek kilku pokoleń Polaków i Ukraińców, którzy tworzyli warunki dla dialogu, współpracy i przyjaźni między nami. Tragiczny splot historii Ukraińców i Polaków w minionych wiekach, zła pamięć o polityce II Rzeczypospolitej w stosunku do obywateli polskich narodowości ukraińskiej, krwawy dla obu stron konflikt lat 1939-1947, antyukraińska propaganda komunistycznej Polski i ZSRR, miały nas rozdzielić na zawsze. Ale po 1989 i 1991 roku, niemożliwe stało się – możliwym. Uznaliśmy wspólnie, że bolesna lekcja historii XX wieku, upadek komunizmu, powstanie niepodległej Ukrainy i Polski, szanse na rozszerzenie Unii Europejskiej, stawiają nas w obliczu nowych wyzwań. A hasło „nie ma wolnej Polski bez wolnej Ukrainy i wolnej Ukrainy bez wolnej Polski” nabiera nowych znaczeń: oznacza odpowiedzialność za przyszłość naszych krajów i całej Europy. W tym, przezwyciężanie tragicznego dziedzictwa historycznego. Mieliśmy świadomość tego, że choć po obu stronach granicy gęsto jest od polskich i ukraińskich grobów, to mogą one stać się znakiem naszej wspólnej pamięci, a nie zarzewiem nowego konfliktu. Myśleliśmy: niech świadczą o tym, jak wielką cenę zapłaciliśmy za wolność i niepodległość obydwu narodów.
Mamy za sobą trudną historię, a mimo to udało nam się stworzyć nowe partnerstwo, nową jakość naszej bliskości. Przede wszystkim dlatego, że oba społeczeństwa przy wsparciu Kościoła i Cerkwi oraz polityków, podjęły decyzję o budowaniu dialogu zgodnie ze standardami przyjętymi w Europie Zachodniej po 1945 roku. A więc szukania tego, co nas zbliża do siebie i łączy, a nie tego co dzieli. Szukania wyjścia z historycznego potrzasku poprzez, daleką od polityzacji, pracę historyków i edukację.
Zwracamy się z apelem przede wszystkim do naszych współobywateli w Polsce i w Ukrainie, ale także do polityków, którzy niosą ostateczną odpowiedzialność za relacje między naszymi krajami:
Chcemy w relacjach Polski i Ukrainy przywrócenia polityki opartej na dialogu, a nie na dyktacie jednej ze stron! Chcemy polityki zwróconej ku dniu dzisiejszemu i ku przyszłości! Bądźmy świadomi odpowiedzialności spoczywającej na naszych barkach i szansy, która stoi przed nami! Doświadczenie naszych narodów wyniesione z XX wieku uczy: każda konfrontacja, często inspirowana przez Rosję, między Polakami i Ukraińcami, prowadzi do naszej wspólnej klęski. Dzisiejszej Europie zagraża zderzenie narodowych egoizmów, a przede wszystkim rosyjski imperializm. W tych warunkach, nam, Polakom i Ukraińcom, łatwiej będzie przeciwdziałać tym zagrożeniom razem.
Również razem budować Europę XXI wieku.

Lista sygnatariuszy z Polski:
prof. Barbara Engelking, socjolog, PAN
Iza Chruślińska, publicystka, działaczka społeczna
prof. Przemysław Czapliński, profesor literatury współczesnej, UAM w Poznaniu
Tomasz Dostatni, dominikanin, publicysta
prof. Andrzej Friszke, historyk, PAN
Konstanty Gebert, publicysta
prof. Irena Grudzińska-Gross, historyk literatury, Princeton University
Agnieszka Holland, reżyserka
Krystyna Janda, aktorka, dyrektorka Teatru „Polonia”
Danuta Kuroń, prezeska Fundacji Edukacyjnej Jacka Kuronia
Jarosław Kurski, z-ca red. nacz. Gazety Wyborczej
prof. Andrzej Leder, filozof kultury, PAN
prof. Andrzej Mencwel, kulturoznawca, UW
Adam Michnik, redaktor naczelny Gazety Wyborczej
Andrzej Seweryn, aktor, dyrektor Teatru Polskiego w Warszawie
Sławomir Sierakowski, socjolog, redaktor naczelny „Krytyki Politycznej”
Paweł Smoleński, dziennikarz
Grażyna Staniszewska, działaczka społeczna, b. eurodeputowana
Krzysztof Stanowski, działacz społeczny
Andrzej Stasiuk, pisarz
Monika Sznajderman, antropolożka kultury, wydawca
Olga Tokarczuk, pisarka
prof. Joanna Tokarska-Bakir, antropolożka kultury, PAN
Piotr Tyma, historyk, prezes ZUwP
prof. Anna Wolff-Powęska, historyk idei, UAM w Poznaniu
Krystyna Zachwatowicz-Wajda, scenografka
Adam Zagajewski, poeta.

Lista sygnatariuszy z Ukrainy:
Jurij Andruchowycz, pisarz
Jevhen Bystryckyj, profesor Instytut Filozofii
Orest Drul, redaktor portalu Zbrucz
Borys Gudziak, ksiądz biskup obrządku bizantyńskiego
Jewhen Hlibowyckyj, ekspert
Mykoła Horbal, więzień polityczny, aktywista społeczny
prof. Jarosław Hrycak, historyk UKU
Leonid Finberg, wydawca „Ducha i Litery”
prof. Natalia Jakowenko, historyk, Akademia Kijowsko-Mohylańska
Wachtang Kipiani, dziennikarz
Heorhij Kowalenko, rektor Prawosławnego Otwartego Uniwersytetu
Andrij Lubka, literat
Danyło Lubkiwskyj, działacz społeczny
Rostysław Łużeckyj, artysta, wydawca
Myrosław Marynowycz, wice-rektor Ukraińskiego Uniwersytetu Katolickiego, więzień polityczny
Jurij Makarow, członek Zarządu Narodowej Telewizji
Witalij Nachmanowycz, historyk, sekretarz Społecznego Komitetu Upamiętnienia Ofiar Babiego Jaru
Witalij Portnikow, dziennikarz, współprzewodniczący Ukraińsko-Polskiego Forum Partnerstwa
Taras Prochaśko, pisarz
Taras Wozniak, politolog, kulturoznawca
Mykoła Riabczuk, pisarz, przewodniczący Ukraińskiego PEN Club
Oleh Repetskyj, muzykolog, przedsiębiorca
Nazar Stryhun, aktor
Hala Telniuk, poetka, śpiewaczka
Lesja Telniuk, kompozytorka
Oksana Zabużko, pisarka
Jewhen Zacharow, obrońca praw człowieka
Oleksandr Zinczenko, historyk
Josyf Zisels, więzień polityczny, obrońca praw człowiekaa

По темі

Коментарі

  1. Дарма все це. Качинський і Путін владу втрачати не хочуть, і далі будуть накручувати істерію.

  2. Віра Коник, голова Конгресу українців Естонії says:

    Підтримую Звернення українських та польських діячів! Якщо політики не можуть знайти точки дотику, то це може зробити громадянське суспільство.

  3. zwracacie się do Polaków jako my Polacy i piszecie W Ukrainie? żałosne… jesteście jedynym tak zakompleksionym narodem jaki znają Polacy… jest to również uważam przejaw ukraińskiej ksenofobii wobec Polski i Polaków…
    uważam że Związek Ukraińców w Polsce powinien być zdelegalizowany a ścisłe kierownictwo wysłane na Ukrainę… tam będziecie mogli bez przeszkód zająć się polityką nawet tą zagraniczną… nikt nie zrobił tyle szkód we wspomnianych relacjach polsko ukraińskich co wy! i teraz coś mówicie o dyktacie? i dlaczego kłamiecie Ukraińców że jest szansa na rozszerzenie UE? dla Ukrainy nawet cienia szansy nie ma! i nie ze względu na Polskę a Rosję która nigdy na to nie pozwoli chyba że upadnie po raz kolejny… ale gdy zdarzy się cud i jednak upadnie to macie z nami nierozliczone ludobójstwo! zanim zdołacie przekonać siebie samych do potrzeby jego rozliczenia Rosja się podniesie i nici z Ukrainy w UE… chcecie do UE? to po pierwsze musicie liczyć na cud! że Rosja upadnie ale wówczas powinniście być gotowi na wejście czyli ludobójstwo musi zostać wcześniej rozliczone… ale to nie wszystko… musicie zadbać o wszystkie mniejszości „podarowane” wam przez Stalina gdy wytyczał wam granice… no i przygotowania akcesyjne bez których nici… wydaje się że jesteście realistami i dlatego gracie na konflikt z Polską… nie? to dlaczego tak miło piszecie o ukraińskich prawicowych bojówkach? dlaczego nic nie piszecie o manifestacji we Lwowie? rozumiem to Polacy są winni 😉

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*