Наше слово

З ініціативи польських та українських діячів на початку листопада проведено спільну акцію солідарності в містах України й Польщі, яка покликана розвивати діалог і порозуміння між двома народами.

«Ми – члени польських та українських громадянських середовищ, вже роками задіяні в побудові добросусідства й мудрого діалогу, – закликаємо, щоб пам’ять про конфлікт 100-літньої давнини стала уроком, з якого ми зможемо зробити належні висновки, особливо стоячи перед новопосталими загрозами й сутичками довкола “історичних пам’ятей” обох наших народів», – написали у спільній заяві члени польських та українських громадянських середовищ.

Під зверненням підписалися відомі польські та українські історики й громадські активісти Ярослав Грицак, Данута Куронь, Мирослав Маринович, Юрій Рейт, Петро Тима та Іза Хруслінська. Діячі закликали поляків і українців взяти участь у пам’ятних заходах, які пройдуть 1 листопада одночасно в обох країнах. У Польщі до акції приєдналися жителі Варшави, Перемишля, Любліна та Ґданська.

У польській столиці на православному кладовищі кілька десятків громадян України та Польщі разом пригадали початок польсько-української війни за Галичину, яка розпочалася 100 років тому. Представники дипломатичної установи України, Об’єднання українців у Польщі, польські громадські активісти закликали до спільного вшанування полеглих у війні за Львів і Галичину та до глибшої рефлексії над станом польсько-українських відносин.
«Ця акція показує, наскільки важливо для нас зберегти добрі відносини між Україною та Польщею, зберегти заради майбутнього», – зазначив посол України в Польщі Андрій Дещиця.

У Перемишлі українці та поляки запалили лампадки біля пам’ятника на українському військовому цвинтарі в Пикуличах і гробівця «перемиських орлят», спільно прочитали текст заяви. Біля гробівця «орлят» українці заспівали (здається, вперше) «Вічную пам’ять».

У Ґданську українці й поляки вшанували пам’ять полеглих у конфлікті 1918 року та запалили свічки біля пам’ятника Володимиру Великому на площі Хрещення Русі-України. В акції взяли участь консул України Лев Захарчишин та депутат Верховної Ради України Ірина Подоляк. Звернення до обох народів прочитали представники польської і української громад – проф. Марек Вільчинський і Роман Михалик.

У Любліні українські та польські жителі міста засвітили лампадки на могилах польських солдатів, що загинули у війні з більшовиками в 1920 році, на військовому кладовищі при вул. Білій, згодом – на могилах українських воїнів армії УНР на православному кладовищі на вул. Липовій. Присутні вознесли також молитву за воїнів, а Григорій Купріянович, голова Українського товариства, та Кшиштоф Становський, співзасновник і член Громадянського комітету солідарності з Україною, зачитали – польською та українською мовами – відгук ініціаторів цієї польсько-української акції.

В Україні пам’ять полеглих у війні поляків і українців вшанували зокрема у Львові, Києві, Рівному, Полтаві, Харкові, Чернівцях, Миколаєві та Кривому Розі.

Повний текст заяви:

До 100-ліття польсько-української війни 1918 р. Поляки та українці разом – в імʼя солідарності задля майбутнього!

1 листопада 2018 року минає 100 років від початку польсько-української війни. Війни, яку вели спершу за Львів, а потім за Галичину.

Ми — члени польських та українських громадянських середовищ, які вже роками задіяні у побудові добросусідства і мудрого діалогу — закликаємо, щоб памʼять про конфлікт 100-літньої давнини став уроком, з якого ми зможемо зробити належні висновки, особливо стоячи перед новопосталими загрозами і сутичками довкола «історичних памʼятей» обох наших народів.

Ця річниця дуже важлива для українців і поляків. Перед лицем нинішніх загроз, спричинених політикою Росії, її спробою змінити правовий порядок у Європі шляхом анексії Криму та східних теренів України; перед лицем кризи в Європейському Союзі, яка загрожує стабільності нашого континенту, а також зміни політики Польщі щодо України, внаслідок чого випрацювані впродовж останніх 30 років засади співпраці й діалогу між обидвома державами сьогодні поставлені під сумнів, а то й просто знищуються — ми закликаємо до глибшої рефлексії над станом польсько-українських стосунків.

Боротьба, яка розпочалася 100 років тому, закінчилася поразкою України. Була вона польською перемогою, за яку Польща заплатила ціну вищу, ніж за не одну поразку. Тоді перемогла концепція, що на політичній мапі світу нема місця для незалежної Української держави. На її згарищі виросла радянська імперія, яка невдовзі знищила мільйони поляків та українців. Наші предки, діючи разом, могли б запобігти цьому, але не зуміли порозумітися. Цю боротьбу Яцек Куронь назвав братовбивчою, бо гинули в ній не лише брати, а й сама ідея братерства наших народів. A сьогодні мусимо спільно задуматися над тим, чи не схильні ми повторити давні помилки.

1 листопада о тій самій годині — o 17.00 у Польщі i 18.00 в Україні — зустріньмося біля могил тих, які тоді боролися одне з одним. Там, де немає таких поховань, зустріньмося у місцях, які нагадують про польську присутність в історії Україні та українську присутність в історії Польщі, а передусім – у місцях, які нагадують нам про польськуукраїнську співпрацю та про осіб, завдяки яким та співпраця мала місце.

Разом запалімо свічки, помолімося спільно за полеглих, віддаймо їм шану; знайдімо час, щоб разом помовчати, і збережімо в наших серцях памʼять про ті події та їхніх учасників. Памʼять не про те, що вони воювали одне з одним, а про те, що кожен із наших народів – відповідно до своєї точки зору – боровся тоді за справедливе діло, за свободу своєї батьківщини, за незалежність народу. І нехай та памʼять нас зближує, а не розділяє – в імʼя часу і майбутнього Європи задля наступних поколінь українців і поляків.

Зустріч 1 листопада – це також добра нагода, щоб згадати про 100-ту річницю Варшавської битви, що надходить. Тоді воїни Симона Петлюри та Юзефа Пілсудського, стоячи плече до плеча, боролися за незалежність своїх держав: Польщі та України. І разом обороняли Варшаву та Європу перед більшовицькою навалою. У тій боротьбі солдати й офіцери армії Української Народної Республіки (часто учасники польськоукраїнської війни 1918–1919 рр.) до кінця виконали свої зобов’язання щодо Речі Посполитої. Вони вірно стояли поряд зі своїми союзниками, не жаліючи своєї крові у боротьбі за вільну Польщу.

Солідарно, разом, 1 листопада, о тій самій годині (о 17:00 у Польщі й о 18:00 в Україні), запалімо «свічки памʼяті» у багатьох містах України та Польщі. У Варшаві: на Православному цвинтарі на Волі й на Військовому цвинтарі на Повонзках; у Перемишлі: на Комунальному цвинтарі (на могилах Перемиських Орлят) і на Військовому цвинтарі Української Народної Республіки; у Любліні: на Православному й Римо-Католицькому цвинтарі; у Кракові: на Цвинтарі на Раковіцах; у Ґданьську: (символічно) біля памʼятника св. Володимира. У Львові: на Личаківському цвинтарі, біля могил Львівських Орлят і воїнів Української Галицької Армії; у Києві: біля римокатолицького костьола св. Олександра, поблизу польсько-української барикади; в Рівному: (символічно) біля памʼятника Симону Петлюрі; а також в інших містах України, зокрема: у Полтаві, Харкові, Чернівцях, Миколаєві, Кривому Розі, у місцях, де є символи польсько-української співпраці або вшанування тих постатей, які були символами такої співпраці.

Від імені організаторів зустрічей 1 листопада у Польщі та Україні:

Ярослав Грицак
Данута Куронь
Мирослав Маринович
Юрій Рейт
Петро Тима
Іза Хруслінська

Поділитися: