Неймовірні образи у сплетінні слів та снів

Ольга ТкаченкоРЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ№40, 2017-10-01

Дарина Попіль, «Сезони сн(л)ів», Львів, Панорама, 2017 Р., 108 Стор.

Богдан Ігор-Антонич дуже часто писав свої геніальні вірші серед ночі, прокинувшись від якогось особливо виразного сну, що одразу змушувало поета схопити олівець і класти свої неймовірні відчуття на папір. Таким чином сни переходили у слова. Щось подібне відчитуємо й у збірці віршів Дарини Попіль «Сезон сн(л)ів». На першій презентації книжки, що відбулася під час 24 Форуму видавців у Львові, авторка так і сказала, що часто її вірші народжуються після прокидання, під впливом тих переживань та відчуттів, які продукує наша підсвідомість. Вона ж і володіє снами, які згодом виливаються у слова. Звідти і назва збірки – адже сни та слова часто переплітаються, створюючи одне метафоричне ціле.
Власне вірші Д. Попіль не можна охарактеризувати якимось одним універсальним словом. Вони різноманітні за тематикою та формою. Хоча це перша збірка авторки, тут вибрані вірші, написані за останні 10–15 років. Тому іноді ми зустрічаємо досконало римований твір, а на другій сторінці – вже білу ритмізовану поезію без рими, але з витриманою ритмікою. Тематично вірші упорядковані в чотири рубрики: «Поштовхи осені», «Міста», «13 відтінків інтимності» та «Вічність не вічна». Поруч з поезіями українською – кілька написаних польською мовою, оскільки  авторка нині проживає у двох містах – Львові та Варшаві.
Відповідно, перша рубрика «Поштовхи осені» – це ніжно-меланхолійна лірика, навіяна улюбленою порою року поетів і більшості творчих людей – осінню. Розділ «Міста» я б назвала віршованою урбаністикою, де головним героєм є сучасна людина, яка шукає себе та свого місця в місті. Хоч авторка найбільше згадує про свій рідний Львів і його райони, як-от Сихів, кожен може знайти там свій genius loci. Рубрика «13 відтінків інтимності» говорить сама за себе. Це любовна лірика, що відкриває перед читачами переживання ліричного героя, часами в меланхолійно-трагічній, а іноді у грайливо іронічній формі. Остання частина збірки «Вічність не вічна» порушує глибокі питання миру і війни, зважаючи на події в Україні, життя та смерті і взагалі екзистенціального неспокою людини у світі. Без зайвого пафосу й гучних фраз авторка підкреслює цінність кожної секунди, наголошуючи, що навіть найбільші стовпи падають, от і те, що здається вічним, таким не є.

Повний зміст статті можете прочитати, придбавши друковану або електронну версію газети

Книгу можна придбати в Українському домі у Варшаві за адресою: Zamenhofa, 1.

 

 

Опубліковано в Останній номер, Рецензії та огляди.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *