Ярослав Присташ ■ ПОГЛЯДИ ■ №24, 2017-06-11
Фейлетон
У масштабі Польщі саме в Перемишлі та на Перемишльщині відбувається найбільше українофобських актів. Видавалося, що кілька років тому, після вибору двох українок у міські депутати за часів «Громадянської платформи», Перемишль подолав своє неславне минуле 90-х років, коли у протесті проти українців не впустили до християнського католицького храму самого папу римського Івана-Павла ІІ, а в протестному комітеті тоді підписантом був теперішній президент міста Роберт Хома. Видно, що надалі місто має комплекс не зовсім істинно польського, яке боїться «української зарази» і весь час усій Польщі доводить, що воно польське було, є і буде.
Темою цього фейлетону є, однак, інші географічні координати – дещо на північ, а саме – Замостя в Люблінському воєводстві. Столиця воєводства Люблін досить відкрита на Україну. Там стільки українських подій, що навіть жителі міста цим втомлені. Проте громадські організації та управління міста розуміють, на відміну від Перемишля, що географічне положення та історично-культурна спадщина може бути шансом, а не перешкодою в розвитку. Повернімось до Замостя. У місцевій пресі щораз частіше появляються тривожні сиґнали, мовляв, остерігайся українців. Тепер у тижневику «Хроніка тижня» (Kronika Tygodnia) 21 за 23 травня 2017 р. темою став факт, що Рада Європейського Союзу затвердила резолюцію Європарламенту про надання громадянам України безвізового статуту на 3-місячне перебування на території Європейського Союзу. Перша сторінка з цією темою випуску зображує українців, які «наступають» до Євросоюзу. Стаття витримана в стилістиці політкоректності, де висловлюються люди, які бачать у цьому користь для Польщі: українці їхатимуть далі на Захід, польські працедавці шануватимуть українського працівника, а ті заробітчани, яких 1–1,2 млн. у Польщі (що є спрощенням, кількість виданих віз зовсім не означає, що стільки громадян України працює у Польщі, до цього зараховуються також учнівські та студентські візи – Я.П.), будують польську економіку. У статті згадується високий рівень корупції та організовану злочинність, так, ніби у Польщі зовсім ці проблеми подолано.
Якщо появляється тема українців, то, звичайно, польські місцеві медіа «Східної стіни» не обминуть справи українського націоналізму та історичних питань. У цій статті анонімний голос висловлює претензії, навіщо Європа з доброї волі дає такі привілеї Україні, коли українська держава не розрахувалася зі злочинів Української повстанської армії (УПА) відносно поляків. Інший анонім вважає, що Європа допускає ці ж помилки, що й Римська імперія, яка впустила до себе відчайдушних бідняків, котрі ввели хаос і розорили державу. Отож маємо вже голоси в дусі цивілізаційної вищості Польщі та Європи, яка, не знати чому, впускає до себе злидарів та українських шовіністів.
Крапкою над «і» є голос війта ґміни Белжець Анджея Адамека, який бачить позитивне в розвитку прикордонної торгівлі, але також у дусі міністра внутрішніх справ і адміністрації Польщі Маріуша Блащака і прем’єр-міністра Беати Шидло, вважає за потребу збільшення контролю, тому що з України можуть їхати злочинці та небезпечні втікачі з території воєнних дій. Тобто всі біженці з Сирії — це терористи та радикальні ісламісти, а з України – мафія та бандерівці.
Смаку статті додають фотографії, гарні українські туристки і старі автомобілі, які можуть затроювати Польщу. Тож знову маємо полоноцентристський «панський» стереотипний погляд на Україну.
Туризм з історичними атракціонами
Це не кінець української тематики в Замості. 26-28 травня відбулась інсценізація про те, як Богдан Хмельницький напав на Замостя. Козаки показали своє воєнне мистецтво, концертував «Йорий клоц», відбулася реконструкція облоги замку, нічна битва з військом запорозьким і спалення мосту, викуп міста, обмін полоненими і тріумфальний в’їзд Яна Замойського та Яреми Вишневецького, які залишили місто (не вказано, що вся магнатерія втекла, залишаючи місто на поталу ворогу) і вернулися після облоги, бо були на виборах короля Яна-Казимира.
Це типово міська культурна подія, що базується на історії. Мета її – притягнути туристів. Думаю, що події понад 450-літньої давності стали лише історично-туристичною атракцією. У Замості, крім реконструкції облоги міста 1648 р. Б. Хмельницьким, відтворюють також шведську облогу 1656 р., оборону Замостя 1920 р. з участю української сторони. На цьому також будується місцевий патріотизм, де замість книжок думку формують цирково-актробатичні та псевдоісторичні покази.
Шкода тільки, що якось Замостя не вміє гідно вшанувати генерала Марка Безручка. На відміну від коменданта міста капітана Марка Балтуця, генерал (під час оборони Замостя полковник) М. Безручко має в місті лише меморіальну дошку в головному фойє Музею барви та зброї «Арсенал», яку часто закривають тимчасовими великоформатними фотографіями. ■
