Олег Вістовик ■ ПОГЛЯДИ ■ №48, 2017-11-26
На могилі невідомому солдату у Варшаві з ініціативи міністра оборони Польщі Антонія Мацеревича 10 листопада ц.р. появились дві меморіальні дошки, на яких поміщені назви місцевостей, де пройшли бої польських військових формувань та самооборонних відділів з УПА. Серед них – Бірча на Підкарпатті. Щоправда, ще перед 11 листопада, Днем незалежності Польщі, назва «Бірча» з невідомих причин зникла з таблиці. Ці дії частина публіцистів (т.зв. кресових) прийняла з обуренням.
Читачам тижневика «Наше слово» пропонуємо фраґменти звіту професора Торунського університету ім. Миколая Коперника Анджея Колі з 30 серпня 1999 р., який керував у той час пошуковими роботами групи експертів та ексгумацією вояків УПА, похоронених на полі в Бірчі. Більшість ексгумованих загинула під час, а точніше, після атаки на Бірчу, проведеної в ніч з 6 на 7 січня 1946 р. Зі звіту однозначно виходить, що стосовно полонених воїнів УПА та українців, яким тоді доручено викопати могилу, вчинено воєнний злочин. За цей злочин ніколи (ані в період ПНР, ані після 1989 р.) нікого не покарали і навіть не ведено слідства. Навпаки, в Польщі має місце (особливо в рік 70-ліття Акції «Вісла») безкритичне возвеличення вояків ВП, КБВ та МО, виправдовування комуністичного злочину, яким була депортація 1947 р., а також замовчування вбивств українців різними польськими збройними формуваннями, вчинених у 1938–1947 роках.
Друкуємо фрагмент звіту мовою ориґіналу.
„W dniach 24 do 27 sierpnia 1999 roku na zlecenie Rady Ochrony Pamięci Walk i Męczeństwa w Warszawie przeprowadzono w Birczy k/Przemyśla archeologiczne badania sondażowo-poszukiwawcze oraz prace ekshumacyjne zbiorowego grobu żołnierzy Ukraińskiej Powstańczej Armii, którzy zginęli w nocy z 6 na 7 stycznia 1946 roku podczas ataku na Birczę. W pracach tych, zrealizowanych pod kierunkiem autora niniejszego sprawozdania, uczestniczyli: archeolog – mgr Mieczysław Góra, starszy kustosz z Muzeum Archeologicznego i Etnograficznego w Łodzi, antropolog – dr Andrzej Florkowski, adiunkt Zakładu Antropologii Uniwersytetu Mikołaja Kopernika w Toruniu, oraz przedstawiciel PCK – mgr Eugeniusz Taradajko z Rzeszowa. Ponadto w pracach tych czynnie uczestniczył przedstawiciel Rady OPWiM – Kazimierz Krajewski. Świadkami prowadzonych prac archeologicznych i ekshumacyjnych byli też okresowo: Prezes Zarządu Głównego Związku Ukraińców w Polsce – Pan Miron Kertyczak, Pani Anna Bajlak – żona poległego wówczas dowódcy ukraińskiego, Pani Elżbieta Kucab z Podkarpackiego Urzędu Wojewódzkiego w Rzeszowie, oraz przedstawiciel ZUP z Przemyśla, m. in. Pan Jarosław Sydor – Przewodniczący Oddziału. Pracowników fizycznych dla realizacji tych prac zapewnił wójt Gminy Bircza, Pan Jan Żydownik.[…]
W ekshumowanym grobie pochowano wyłącznie mężczyzn. W świetle analizy antropologicznej w większości (16) byli to mężczyźni młodzi w wieku do 25 lat (w tym dwóch w wieku około 18 lat), lub w przedziale wieku 25-35 lat (9). Jedynie wiek trzech szkieletów określono w przedziale 35-45 lat. Ślady przestrzelin w walce można dopatrzeć się tylko na dwóch szkieletach (nr 16 – przestrzelona kość biodrowa, ale i rozbita czaszka (?) i nr 27 – przestrzelona kość udowa). W większości pochowanym tu osobom śmierć zadano prawdopodobnie przez rozbicie tępymi narzędziami czaszek (nr 7 – ale tu też ślad po pocisku w czaszce, nr 10-14, 16-20, 22, 26, 28). W kilku wypadkach śmierć spowodowana była strzałem w tylną część podstawy czaszki, po którym otwór wylotowy pocisku stwierdzono w jej części czołowej lub w rejonie oczodołów (nr 3, 5, 7, 8, 15, 24), lub strzałem w czoło (nr 4). W dwóch wypadkach stwierdzono na szkieletach połamane kości kończyn (nr 23 – połamane kości piszczelowe i ramieniowe, oraz nr 25 – połamana kość udowa i piszczelowa).[…]
Można przypuszczać, iż w większości ciała przed ich umieszczeniem w grobie pozbawiono odzieży. Szczególnie zwraca tu uwagę brak butów, zważywszy na fakt dokonania tego pochówku w mroźnym miesiącu styczniu.
Wyekshumowane szczątki ludzkie poddane zostały wstępnej analizie antropologicznej (w załączeniu) oraz ekspertyzie PCK. Przekazane one zostały w dwóch partiach (26.08.99 r. – 6 szkieletów i 27.08.99 r. – 22 szkielety) do Zakładu Medycyny Sądowej w Rzeszowie.”
Крім наведеного документа є ще інші факти, які показують, що тема таблиць і розміщення на них Бірчі стала лакмусовим папірцем стану польської рефлексії над воєнним і післявоєнним минулим. З одного боку викинення з переліку місць «героїчних» боїв містечка Бірчі викликало шалену істерику різних польських середовищ – «сиріт» по народній Польщі (PRL), кресових та антиукраїнських кіл. На рівні місцевої влади почалася мобілізація (збирання підписів, розшук союзників, святе обурення), щоб відстояти «честь захисників» від УПА. Насправді, варто поставити запитання: а якою саме є оця честь вояків ВП, міліціонерів? А може є сумніви? Не лише документ проф. Колі тут стане у пригоді. Зі спогадів українців, українських документів виходить, що вояки і міліціонери з гарнізону в Бірчі в 1944–1947 рр. допускалися не менше і не більше воєнних злочинів (убивства мирного населення, тортури). «Патріоти», особливо ті вишколені в боях з «українським націоналізмом» та ініцiатори встановлення таблиці з державних установ Польщі не приймають до відома цих фактів. Роками збудована й зараз дуже міцно підсилювана схема – «як убивці, то лише українці» – має торжествувати беззаперечно. Польській стороні в цій схемі відведено виключно роль тої, що проводить «akcje odwetowe». Справа Бірчі на таблицях, певно, тому заіснувала, що знайшлись експерти, які знають, як було насправді, які хотіли оберегти Міністерство оборони Польщі від скандалу. Чи їм це вдалось? Ні. По-перше, не передумане рішення з таблицями на Могилі невідомому солдату дало паливо антиукраїнським середовищам, щоб атакувати не лише «українських націоналістів» але й… «ПіС» (за ніби потуранням В’ятровичу й загалом Україні). До того є сумніви щодо інших місць. Частина істориків піднімає питання про те, що в розміщених на таблиці місцевостях діяли «Істребітельниє отряди МВД СРСР». У цих відділах служили поляки (яких у Польщі з 1997 р. згідно з законом про комбатантів уважають героями). Коли на світло вийдуть докази їхнього «геройства», може статися ще більший скандал, як з Бірчею. ■
