(пл)ІСТОРІЯ№21, 2013-05-26

На сторінках «Нашого слова» починаємо новий цикл щомісячної інформації «наше минуле». Його матеріали мають пригадати деякі події з життя нашої громади в Польщі, але теж торкатимуться польсько-українських відносин. Це своєрідний календарій про нашу меншину після виселення з рідних земель.

У травні особливу увагу ми звернули на наше «найновіше минуле», тобто 90-ті роки – адже тоді Україна, Польща та українська спільнота в Польщі розпочала новий період свого функціонування в новій політичній системі. З деякими явищами довелося зустрітись уперше.
Отож, 1989 р. розпочалася виборча кампанія до Сейму РП, учасником якої від імені нашої громади став д-р Володимир Мокрий. У ході кампанії під кінець травня в Ґожові-Великопольському, де знаходився виборчий округ кандидата, проти нього розповсюджувалися летючки з таким текстом: «Lepszy każdy skur…nieс, jak upowiec-Ukrainiec». Натомість у виданні «Gazeta Lubuska» надруковано ганебну статтю про кандидата. Пізніше В. Мокрий подав у суд позов, процес виграв.
Через рік, 27 травня 1990 р., у Польщі проходили муніципальні вибори. Загалом на території всієї країни вибрано 70 наших депутатів – членів ОУП. Так, на Північному Підляшші ми мали їх аж 35, одного – у Перемишлі (д-ра Юрія Стабішевського), Члухові (Романа Дрозда), Лемборку (Олега Романка) та Усті-Горлицькому (Стефана Гладика). Жодного з наших кандидатів у депутати не вдалося просунути Українському громадському комітетові в Ґурові-Ілавецькому.
За кілька тижнів до того, 4–5 травня 1990 р., в Яблонній коло Варшави організовано першу зустріч парламентаріїв України і Польщі. Тоді зустрілися найавторитетніші представники демократичних сил обох країн, а також члени нашої громади. Під час дискусій з обох сторін пролунали слова правди про взаємні помилки й кривди протягом усієї спільної історії. Можна сказати, що ця зустріч започаткувала долання перепон, які заважали в порозумінні українцям і полякам.
Пізніше, 7 травня 1990 р., Головна управа ОУП спрямувала до польської спільноти в Україні відкритий лист. організація виступила з пропозицією спільної зустрічі, ціллю якої «мало б бути взаємно пізнання, обмін досвідом, а також – після узгоджень – сформалізування наших контактів», – написано в листі. Це було початком установлення відносин між Об’єднанням українців і польською громадою в Україні. Листа надіслано до І Конґресу поляків в Україні, який 12–13 травня відбувався в Києві.
Цей період був також важливий для Греко-католицької церкви в Польщі, адже 17–31 травня 1992 р. у Львові проходив Синод єпископів Греко-католицької церкви, у якому взяли участь єпископи з України та інших країн, зокрема владика Іван Мартиняк з Польщі. Це був перший синод від 1944 р. У «Посланні до українського народу» владики ствердили: «В особливий спосіб підкреслюємо єдність нашої найстаршої Перемиської єпархії з рідною Церквою Києво-Галицької митрополії і ми вдячні єпископу, духовенству і вірним цього деканату, які, попри державні кордони, живо зв’язані з нашою материнською Церквою».
Уже в новому столітті, 21 травня 2002 р., в Польщі розпочався Національний перепис населення, який виявив, що представників української меншини тут 31 тис. Це був перший від 1946 р. перепис населення, в якому можна було заявити про своє національне походження.

Поділитися:

Категорії : Історія