(вг)КРИНИЦЯ2010-06-24

Фонд “Форум різноманітності” (ФФР) у травні й червні цього року провів серію дискусій “Нарації міґрантів – візерунок, проблеми, виклики”. Головним її завданням було наблизити полякам основні дилеми, які пов’язані зі складною системою інтеґрації іноземців у Польщі.

У цій серії були показані чотири кінострічки: польський художній фільм “Ханой – Варшава”, у якому режисер Катажина Клімкевич розповідає про життєві трагедії в’єтнамців; документальний фільм “Баб Себта” творців з Марокко і Португалії, які показали непросте життя, яке точиться безпосередньо в околицях прикордонного переходу; фільм “Москва”, де Бакур Бакурадзе і Дмітрій Мамулія описують долю імміґрантів з Киргизії у столиці Росії і драматичну зустріч одного з них зі скінгедами; і, врешті, польський документальний фільм Павла Лозінського “Пані з України”.
Організатори старалися зосередити увагу на особах, статус перебування яких на території Польщі та ЄС не вреґульований. Фільми підбиралися так, щоб наблизити проблеми міґрантів польській публіці, спровокувати до дискусії, а водночас не показувати стереотипів. Однак фільм “Пані з України” був вибраний з іншої причини. Думки щодо нього в членів підготовчої групи були дуже поділені, а навіть крайні: одні вважали, що режисер намагався показати, що це людина з такими самими, як і в нас усіх, радощами й болями; інші навпаки – вважали, що фільми не тільки не бореться зі стереотипами, а тільки їх мультиплікує. “І саме з приводу цих суперечностей в оцінці вирішено винести цю документальну кінострічку на широке обговорення, – зазначає Катажина Кубін, яка займалася підготовкою серії. Адже в дискусії йдеться передусім про те, щоб висловити свої думки і вислухати, що інші думають на цю тему”. А цей фільм глядачі обговорювали довго. Можливо тому, що відчували розчарування з приводу того, що режисер не дуже глибоко задумувався над питаннями, які для них самих були важливими, вважали, що був несправедливий щодо своєї героїні.
Інші стрічки, показані в серії “Нарації міґрантів”, такої дискусії не викликали. Можливо тому, що в підготовку їх до реалізації були залучені фахівці, які внесли більше інформації і пояснили, на чому полягає представлена у фільмі проблема, розповіли про контекст. Це притягнуло публіку, яка переважно міґрантами не цікавиться, але завдяки цим кінопоказам довідалася щось нового для себе. А зрозуміти складну ситуацію допомогли доповідачі і спеціалісти, що займаються зокрема реалізацією інтеграційних проектів. Вони наголошували, що саме ставлення польського суспільства в цьому плані найважливіше. Адже вистачить звичайна людська доброзичливість, щоб приїжджий не залишився наодинці зі своїми проблемами. Пам’ятаймо, що всі ми в цьому світі подорожні.

“Наше слово” №26, 27 червня 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Криниця

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*