Петро Курган ■ КУЛЬТУРА ■ №21, 2018-05-27

Пам’ятник в Ольштині. Фото Андрія Фаранчука

У суботу 12 травня біля пам’ятника жертвам Операції «Вісла», установленого при храмі УГКЦ Покрови ресвятої Богородиці в Ольштині, отець-парох Іван Галушка відправив Панахиду за жертв депортації. З прицерковної площі видно залізничий вокзал, на який 71 рік тому потрапляли перші транспорти з нещасними вигнанцями.

На одній з плит пам’ятника вириті фраґменти вірша поетеси Мілі Лучак, депортованої з родиною:

Чому із вирію не вертають птахи
Сконали солов’ї веселі
А ниви засохли від крові
Мовчать уста садів кольорових
колись
Сконали співи на марах
Сорок сьомої весни…

– Дуже важливо зберігати пам’ять про цю трагедію, а також плекати віру, пам’ятати традиції і звичаї наших предків та вивчати рідну мову, – сказав отець І. Галушка. – Якщо ми перестанемо пам’ятати, то пропадемо як нація…

Разом з майже 80-особовою групою місцевих українців скорбну дату відзначали й артисти з Луцька – ансамбль українського народного танцю «Волинянка» та вокальний квартет «Нота Нео». Концерт з їхньою участю був присвячений українцям, які протягом десятиліть зберегли свою тотожність на чужині, а також 101-й річниці незалежності України.

Голова Ольштинського відділу ОУП Степан Мігус у своєму слові зацитував фраґменти публікацій польських авторів – публіцистки Боґуміли Бердиховської та історика Ґжеґожа Мотики: «Операція „Вісла”, незважаючи на плин років, надалі викликає емоції. У часи ПНР про неї говорили добре або не говорили взагалі. Згідно з риторикою влади, це була евакуація населення, якому загрожувала діяльність „українських банд”, а, отже, майже гуманітарна акція, яка мала більше спільного з місіями ООН, ніж зі сталінською національною політикою. Відмінні від наведених погляди можна було прочитати лише у пресі „другого обігу”. Щойно 1990 року вибраний у вільних виборах Сенат Польщі у спеціальній ухвалі засудив Операцію „Вісла”, стверджуючи, що в її ході „застосовано характерне для тоталітарних систем правило збірної відповідальності. Здається, що в цих словах немає нічого контроверсійного, але ухвала Сенату РП до сьогодні є ціллю гострої атаки не лише з боку посткомуністичних середовищ (у цьому випадку верховодять „Пшеґльонд” і „Трибуна”), але й
ультранаціональних („Myśl Polska”)».

С. Мігус прокоментував цей факт як підтримку злочинних дій сталінських посіпак, додаючи, що нині нема практично жодних шансів, щоб офіційна Польща засудила злочинну Операцію «Вісла» з усіма правовими наслідками, які б з цього випливали. Доповідач нагадав також про те, що 28 червня виповниться 101 рік від часу, коли Центральна Рада створила свій виконавчий орган – Генеральний секретаріат, перший уряд України. На нього покладено втілення в життя головного постулату Першого універсалу, ухваленого кілька днів раніше: «Однині самі будемо творити наше життя». Українська незалежність на рік старша від польської. Подібна ситуація і з конституцією. Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика, як нагадав доповідач, «Договори і Постановлення прав і вольностей Війська Запорозького між ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького, і генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і військовими правилами утверджені обома сторонами вільним голосуванням і ясновельможного гетьмана урочистою присягою, підтверджені року від Різдва Христового 1710, Квітня 5, в Бендерах», є старшою від польської аж на 81 рік. Але ми чуємо постійно, що першою демократичною Конституцією в Європі є польська. Отже, ми як один із найбільших європейських народів маємо чим гордитися! (За умови, що ми знаємо свою історію).

Поділитися:

Категорії : Культура

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*