Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №19, 2017-05-07
Польські «народовці» закликають владу Битова змінити назву вулиці українського архиєпископа Йосифа Сліпого, іменем якого її названо п’ять років тому. На цій вулиці знаходиться греко-католицький храм.
Архиєпископ і «СС Галичина»
Під кінець березня польська партія «Національний рух» («Ruch Narodowy») звернулася з закликом до Міської ради Битова скасувати існуючу в міському просторі назву вулиці архиєпископа Й. Сліпого. Попри те що він був архиєпископом, як пише автор листа, і «безперечним духовним провідником, а його позиція супроти радянського тоталітаризму захоплює», то, за словами «народовців», є теж «затьмарені» епізоди біографії духовного. «28 квітня 1943 єпископ Йосиф Сліпий відслужив літургію в архикатедрі Святого Юра у Львові з нагоди покликання 14-го дивізіону гренадерів СС. Під час урочистості присутні були також представники німецької влади… », – заявляє в листі Лукаш Косьорек, секретар партії Поморського реґіону.
Автор покликається, зокрема, на слова кс. Тадеуша Ісаковича-Залеського, за оцінкою якого Йосиф Сліпий направляв як капеланів до СС Галичина греко-католицьких священиків.
«Польща – це держава, яка у ІІ Світовій війні заплатила за свободу мільйонами жертв. Тому недопустимо, щоб особа, яка колаборувала з гітлерівською Німеччиною, була патроном вулиці в будь-якому місті Польщі», – пише Л. Косьорек, звертаючись до Міської ради Битова. У листі він також зазначає, що в листопаді 2011 р., коли Об’єднання українців у Польщі подавало заяву у справі назви вулиці, воно «навмисне приховало цей ганебний епізод у житті архиєпископа».
Водночас представник «Національного руху», зареєстрованого як політична партія, закликає назвати вулицю Йосифа Сліпого, наприклад, Східною, Кресовою або Жертв комунізму, що, на його думку, не буде «будити сумнівів».
«Перемишля в нас не зроблять»
– А навіщо міняти? – питає Мирослав Гарасим, голова гуртка ОУП у Битові, який нагадує, що 2011 р. депутати Міської ради Битова одноголосно схвалили постанову про надання вулиці імені українського єпископа.
– Коли депутати вирішували цю справу, всі просвітлювали постать греко-католицького духовного. Тоді не мали жодних застережень щодо його біографії, – говорить М. Гарасим, якого з кінцем березня міськрада попросила вияснити справу.
Битівський діяч об’єднання, відповідаючи раді, навів слова проф. Цезари Обрахта-Прондзинського, який нещодавно на шпальтах місцевого тижневика «Kurier Bytowski» зазначав, що ніхто ззовні не повинен вмішуватися у справи міста і людей, які в ньому живуть. «Тут, у Битові й околиці, ми десятиліттями один одного взаємно вивчали, відпрацьовуючи позитивну модель співпраці. Ми походимо з різних світів, маємо різний досвід і власну історичну пам’ять», – написав професор Ґданського університету. Він підкреслює, що, попри різниці, усі спільно будують місто, його економіку, культуру та добросусідські відносини.
«Не можемо дозволити, щоб хтось, хто не знає нашої специфіки, хто не знає, ким ми є, приїжджав ззовні і повчав нас, як ми повинні поводитися. Різні покровителі наших вулиць не без плям. І можемо по-різному оцінювати їх поведінку, – заявляє Ц. Обрахт- Прондзинський, – але у випадку архиєпископа Сліпого найбільш суттєве те, якою важливою постаттю він є для української спільноти. Називаючи вулицю його іменем, не віддаємо йому шани за те, що під час війни він зробив те чи інше».
Науковець пригадує, що про звільнення українського єпископа з заслання клопотався Ватикан, який надав йому кардинальське звання. Наводить теж факт, що сам папа римський Іван- Павло ІІ високо оцінював Йосифа Сліпого.
«Сьогодні, на жаль, дехто хоче побудувати політичний капітал на українському ресентименті, але я дуже надіюсь, що він не буде схвалений у нашій громаді», – завершує свій коментар соціолог, який займається питаннями меншин.
”У повіті та місті живуть поляки, українці, кашуби, німці. Громада різнорідна. Тому, здається, у Битові собі другого Перемишля не зроблять.
Після розмови з бурґомістром М. Гарасим сподівається, що міська влада міста підтримає позицію місцевого гуртка ОУП.
– Не думаю, щоб якісь крайні середовища знайшли в Битові відповідний ґрунт для своїх поглядів, – говорить діяч ОУП, який має надію, що Міська рада Битова листом до «народовців» закриє тему.
– У повіті та місті живуть поляки, українці, кашуби, німці. Громада різнорідна. Тому, здається, у Битові собі другого Перемишля не зроблять, – резюмує голова місцевої ланки організації.
Українські вулиці в Польщі
Урочистість названня вулиці іменем Йосифа Сліпого в Битові відбулась у травні 2012 р., коли українці відзначали 65-ту річницю Акції «Вісла». Тоді теж на стінах греко-католицького храму, який тут є, відкрили меморіальну дошку на знак пошани близько півтори тисячі осіб, що опинилися в повіті після виселення 1947 р. (тоді українці становили 20% населення повіту). На цій події присутні були не лише українське духовенство і спільнота, а й представники міської влади на чолі з бурґомістром Битова.
Це не єдина «українська» вулиця в Польщі. В Ольштині, Вроцлаві, Лігниці й Катовицях є вулиця Тараса Шевченка, у Вроцлаві – Івана Франка, в Білому Борі та Пасленку – о. Василя Гриника, у Венґожеві та Ґурові-Ілавецькому – о. митрата Мирослава Ріпецького, в Ілаві – митрополита Андрея Шептицького, Ярославі – Станіслава Людкевича. Іменем святого мученика о. Омеляна Ковча названо в Любліні кільце, натомість у Кракові і Величці є вулиця Миколи Зиблікевича, юриста українського походження, який був двічі обраний мером Кракова. Вулиця, названа його іменем, є так само в Перемишлі, де на хвилі демократичних перемін у Польщі у 90-ті рр. були повернені історичні назви вулиць єпископа Івана Снігурського та о. Івана Могильницького.
* * *
Йосиф Сліпий (народився 17 лютого 1892 р. у Ревнощі, помер 7 вересня 1984 р. у Римі) – греко-католицький єпископ, львівський архиєпископ, кардинал з 1965 р. Разом з іншими українськими католицькими владиками 11 квітня 1945 р. ув’язнений радянською владою, засуджений на 8 років важких робіт. У таборах він провів 18 років. Завдяки втручанню папи Івана XXIII9 лютого 1963 р. був звільнений і змушений виїхати у Рим, де проживав до смерті. Керівники СРСР, починаючи від Микити Хрущова, категорично забороняли Йосифу Сліпому повертатись в Україну (від радянського паспорта не відмовився). Він 1980 р. брав участь в українському синоді єпископів у Римі, скликаному папою Іваном-Павлом II. ■
