Міністерство дає зелене світло пішохідним пунктам пропуску

Якуб ЛогіновУКРАЇНА№30, 2013-07-28

Інтернет-кампанія «Piesze przejścia graniczne/пішохідні переходи» має шанс на успіх. Після шести місяців громадського тиску вдалося переконати Міністерство внутрішніх справ Польщі, щоб воно переглянуло своє неґативне ставлення до перетину кордону з Україною пішки. МВС Польщі доручило воєводам до кінця літа подати звіт із вказаними пунктами пропуску, в яких 2014 р. можливо запровадити пішохідний рух. Якраз тепер важливо, щоб до люблинського і підкарпатського воєвод надходили заяви з боку громадськості (окремих осіб, громадських організацій, органів місцевого самоврядування) з проханням дозволити пішохідний рух. Якщо таких сиґналів не буде, у вересні воєводи можуть чесно відзвітувати: «ми все переглянули, однак жодних офіційних заяв не було».

Сьогодні тільки в одному пункті пропуску на кордоні з Україною дозволений пішохідний рух: Медика–Шегині поблизу Перемишля. І хоч пішохідний пункт пропуску часто асоціюється лише з місцевим рухом, у випадку Медики – це не зовсім так. Звісно, цим переходом користуються «човники», однак можна там зустріти і багато туристів з усієї Польщі, які їдуть до Львова, Києва чи в Крим. Пішохідний перехід Медика–Шегині особливо популярний серед студентів, але користуються ним і професори, бізнесмени тощо. Таким-бо чином можна уникнути багатогодинної черги, яка є невід’ємною частиною перетину кордону на власному авто.
Схема дуже проста і відома більшості читачів. З місця проживання їдеш поїздом до Перемишля, а звідти – маршруткою до кордону в Медиці. Сам кордон переходиш пішки, що займає всього 5–10 хвилин (тимчасом водії чекають навіть по 3–5 годин у черзі). З українського боку в Шегинях сідаєш у маршрутку, яка за невеликі гроші завезе тебе під самісінький львівський залізничний вокзал. А звідти можна їхати вже куди захочеш – до Києва, Одеси чи в Крим. Описана вище схема – це найдешевший і часто найшвидший спосіб дістатися з Польщі в Україну. У другий бік (з України до Польщі) це вже відбувається не так швидко, часто на пішому переході в Медиці доводиться стояти 2–3 години в черзі в не дуже приємних умовах, однак це все ж таки менше, ніж на дорожніх пунктах пропуску. Зрештою, після реконструкції Медики умови перетину кордону, навіть у напрямку з України до Польщі, помітно поліпшилися.
Приклад Медики спонукав групу користувачів соціальних мереж до заснування на Фейсбуці сторінки «Piesze przejścia graniczne/пішохідні переходи» (www.facebook.com/turystycznagranica). Серед ініціаторів – і автор цих рядків. Ми поставили вимогу, щоб подібна схема подорожі була можлива не тільки в Медиці, а й на всіх інших дорожніх пунктах пропуску, і конче у Гребенному та Коростенку. Тут ідеться не про місцевий рух, а скоріше про ситуацію, коли мешканець Варшави, Ґданська чи Люблина хоче доїхати до Львова. Очевидно, можна скористатися прямим автобусом Варшава – Львів, однак є й дешевша альтернатива, на жаль, поки що недоступна: з Ґданська чи Варшави їдеш поїздом чи автобусом до Замостя або Томашева-Люблинського, а звідти місцевим автобусом у село Гребенне. Переходиш пішки на український бік і за 2 км в Раві-Руській сідаєш у маршрутку або електричку до Львова. Користуючись такою схемою, можна було б доїхати з Варшави до Львова навіть за 50 злотих, тоді, як квиток на прямий автобус коштує 100 злотих і більше.
Є ще один варіант для бізнесменів чи учасників конференцій, яким не до вподоби їздити маршрутками. Припустімо, така особа, мешканець Варшави, мусить потрапити на престижну конференцію або ділову зустріч до Львова, а квитків на авіарейс нема. Поїхати автомобілем – незручно: на кордоні доведеться стояти в черзі, а митники вимагатимуть безлічі документів, зібрати які майже неможливо. Але є кращий варіант. Такий бізнесмен їде власним автомобілем з Варшави у Гребенне і там, поблизу пункту пропуску, залишає на декілька днів автомобіль на стоянці, перетинає кордон пішки, що займає 10 хвилин, і вже в Україні на нього чекає транспорт львівського партнера. Адже, хіба проблема виїхати зі Львова на кордон у Раві-Руській по важливого гостя?

Наразі такий спосіб подорожування з Варшави чи Люблина до Львова – тільки у планах. Кордон у Раві-Руській можна перетнути лише автомобілем або автобусом. І донедавна на відкриття пішохідного пункту пропуску в Гребенному не погоджувалося польське МВС, обґрунтовуючи це різними, часом не дуже розумними, арґументами.
Під тиском громадськості МВС змінило своє рішення. Це стало можливим завдяки активній підтримці нашої ініціативи польськими парламентаріями з провладних та опозиційних партій. Нас підтримали, зокрема, Ельжбета Лукацієвська, Йоанна Скшидлевська і Кристина Сковронська. Парламентарії скерували кількадесят депутатських запитів і заяв щодо цього питання. Акція набула розголосу в загальнодержавних ЗМІ, які постійно запитували у віце-міністра МВС: чому, з одного боку, ми виступаємо за екологічний транспорт, а з іншого – забороняємо пішохідний рух на кордоні і надаємо преференції автомобілям?
Унаслідок цього віце-міністр внутрішніх справ Пйотр Стаханчик дав доручення відповідним воєводам до кінця літа опрацювати рекомендації щодо можливого відкриття пішохідного руху в пунктах пропуску на кордоні з Україною, Білоруссю і Росією. А в бюджеті на 2014 р. закладені кошти на створення принаймні декількох пішохідних коридорів, як-от у Медиці.
Попередні звіти поки що надійшли від підляського і поморського воєвод. З 2014 р. пішохідний рух найімовірніше буде можливим у Половцях і Кузниці-Білостоцькій на білоруському кордоні та на Вісляній Косі на кордоні з Росією. Про кордон з Україною ще нічого не відомо.
Як бачимо, є реальна перспектива відкриття пішохідних переходів на українському кордоні. І ми повинні посприяти цьому. Віце-міністр Стаханчик заявив, що рішення воєвод буде ґрунтуватися на двох чинниках: технічній можливості без великих затрат створити пішохідний коридор (що є неможливим у прикордонних пунктах на Бузі) та сиґналах з боку громадськості. Що вдієш, бюрократія любить папір. І тепер украй важливо, щоб українці в Польщі та представники місцевого самоврядування надіслали люблинському й підкарпатському воєводам офіційні резолюції на підтримку відкриття пішохідних пунктів пропуску в Гребенному та в інших місцях. Такі декларації можуть стати ключовим чинником, який вирішить, чи в Гребенному з’явиться пішохідний коридор. Якщо ми змарнуємо цей шанс, то наступний випаде аж тоді, коли Україна стане членом Шенґенської зони, а це, погодьтеся, досить віддалена перспектива. ■

Поділитися:

Категорії : Україна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*