Богдан Гук ■ ПОДІЇ ■ 2009-03-26
Сподівання, що Міська рада Перемишля вже 26 лютого прийме ухвалу про передачу будинку Народного дому Міністерству внутрішніх справ і адміністрації РП, а Міська ґміна Перемишль отримає як рекомпенсацію ґарнізонний будинок, не здійснилося. Формальних перешкод нема вже ніяких, усі попередні узгодження з квітня 2008 р. виконані – тепер потрібна тільки добра воля перемиських міських радників.
Тимчасом, як поінформувала прес-секретар МВСіА В. Папроцька, 16 лютого міністерство отримало повідомлення про протест кресових і комбатантських організацій Перемишля.
В адресованому президентові Перемишля Р. Хомі й датованому 29 січня документі його автори (тут 7 печаток наших “добрих старих знайомих”…) діяльність польського уряду, спрямовану на вирішення питання НД, назвали “антипольською”, а Народний дім – частиною “польського національного майна”, яке не може бути передане “спадкоємцеві Бандери, Шухевича і Донцова”, тобто антипольському ОУП. На їхній погляд, було б допустимо (але тільки після роздумів) розглядати таку можливість, якби поляки у Львові отримали подібний об’єкт.
Схожий з націоналістами з кресових і комбатантських організацій спосіб мислення, однак набагато більшу практичну рішучість проявила Управа міста та деякі члени Міської ради. Відомо, що президент Хома вже листувався та зустрічався з мером Львова А. Садовим, пропонуючи спільне засідання рад обох міст. На ньому мала б прозвучати пропозиція перемиських партнерів, аби міська влада Львова передала тамтешнім полякам один із польських передвоєнних будинків.
У цій справі їздили до Львова наприкінці лютого голова Міської ради М. Жонса та підкарпатський віце-воєвода М. Хомич. Зустрілися вони з мером Львова А. Садовим та польським ґенеральним консулом Опалінським. Однак до сьогодні, як поінформував прес-секретар президента В. Вовчик, “партнер” не відгукнувся. Мають відбутися наступні консультації та робочі зустрічі.
* * *
Як видно, президент Р. Хома та голова Міської ради М. Жонса висловили своє недовір’я міністрові закордонних справ Р. Сікорському за невідстоювання польського національного інтересу за східним кордоном та взялися за закордонну політику. У розмові зі мною 5 березня М. Жонса назвав перемиські заходи у Львові просто “розмовами”, важкими, але бажаними, бо говорити треба навіть про найважчі справи.
Правда, тепер нетактовна міжнародна політика Міської ради і керівництва міста Перемишля хтозна чи не стримують прийнятий президентом Хомою та МВСіА план дій щодо повернення НД українцям. Однак, оскільки Садовий не відповідає, тепер перемишлянам легко буде звинуватити саме львівську сторону в тому, що Народний дім у Перемишлі не переданий ОУП. Це звинувачення не прозвучало, однак воно вже практично функціонує.
Я хочу мати певність, що радники з чистим серцем піднімуть руки за ухвалу про передачу будинку Народного дому міністерству взамін за ґарнізонний будинок, – пояснив Жонса. – А на сьогодні не бачу шансів, аби так сталося, тим більше, що президент утратив більшість у раді, має чимало власних клопотів, а сама рада готується до референдуму у справі проекту перебудови ринку. Правда, пані Хомич міцно тисне на нашого президента…
Голова Міської ради Перемишля заявив також під час цієї розмови, що не може вказати термін, коли поставить на порядок денний сесії ради голосування над проектом ухвали щодо Народного дому. На думку автора цього повідомлення, Жонса не є шукачем чистих сердець перемиських радників. Тут ідеться про те, що рада міста не може дозволити собі не прийняти представлений їй проект, погоджений з урядом власної країни. Біда в тому, що не одному перемиському радникові здається, що польська країна є також у Львові…
“Наше слово” №13, 29 березня 2009 року {moscomment}
