Анна Коженьовська-Бігун, член журі ■ КУЛЬТУРА ■ 2009-04-27
{mosimage}
“Наше слово” мало велику приємність бути прес-патроном “Польсько-українських зустрічей майстрів слова”, які завершилися 5 квітня в Люблині. Вони стали фіналом двох дуже цікавих і вартих популяризації заходів – Загальнопольського декламаторського конкурсу української поезії і прози та Декламаторського конкурсу польської поезії і прози в Україні.
У люблинському Центрі культури зібралося майже тридцять молодих людей з двох країн. Згідно з конкурсними правилами, поляки читали українську літературу, а українці польську. Цим разом серед членів журі був Іван Малкович – видатний поет і директор найвідомішого в Україні дитячого видавництва “А-Ба Ба Га Ла Ма Га”. Українські декламатори найчастіше вибирали твори польських класиків: А. Міцкевича, Ю. Словацького, часом Ц.-К. Норвіда, Л. Стаффа та К. Тетмаєра. Так, якби в Україні саме ці прізвища були найбільш поширені. Властиво не було сучасної польської літератури, за винятком поезії В. Шимборської, яка зрештою принесла Марині Куровській з Рівного перший приз за презентацію польської літератури. Двічі прозвучала “Непевність” Міцкевича, що було безсумнівно ризикованим вибором, оскільки в Польщі добре відомий цей вірш у виконанні М. Ґрехути і важко змінити уявлення про цей твір, так міцно закорінене в головах глядачів. Виконавці, на жаль, не мали такої свідомості і самі себе загнали в пастку.
Поляки знову надавали перевагу модерним і постмодерним авторам. На сцені звучали твори Г. Крук “Клінічний випадок” (двічі), Г. Чубая “Відшукування причетного” (двічі) і, звичайно, Ю. Андруховича. Серед авторів траплялися Н. Гончар, Д. Павличко, С. Жадан. Словом, жодна зі сторін не справила несподіванки вибором репертуару, різноманітністю чи ориґінальністю. Та це єдина ложка дьогтю на велику бочку меду! Загалом конкурс був на дуже високому рівні і було видно, що молоді люди вклали в підготовку до виступів багато часу, праці та власного таланту. Дуже цікаво було побачити, які різні школи декламації існують у Польщі й в Україні. Українці здебільшого звертали увагу на структуру вірша і підпорядковували їй інтерпретацію. Важлива для них була мелодика слова, ритм і рими, так, ніби хотіли цю поезію заспівати. Для учасників із Польщі суттєвіший був зміст і логічні наголоси. Поляки розповідали віршами історію, яка в них записана, часом навіть коштом поетичності. Зрештою, набагато частіше від українських друзів вибирали вони прозу. Саме її читання було нагороджене головними преміями в категорії презентації української літератури. Дві перші нагороди присуджені Кацперу Сульовському, який просто ґеніально декламував фрагмент твору “Play the game” О. Ірванця, та Пшемиславу Вжосеку за захоплюючу інтерпретацію вірша В. Симоненка “Чи знаєш, що ти людина?”. Другі премії отримали Славомир Нємець за вибір літератури та дотепний спосіб прочитання фрагменту прози А. Бондаря, і Пауліна Вненк, яка вражаюче розказала вірш Г. Чубая “Відшукування причетного”. Третьою премією нагороджена Анґеліка Філіп’як за виконання віршів Івана Драча і Василя Чумака.
У рамках конкурсу були передбачені ще дві інші категорії: співана поезія та “витягнене зі слова”, тобто своєрідна монодрама. У першій виступили три особи, які презентували три зовсім різні жанри музики, тому важко було їх порівняти, так що в журі виникла широка дискусія, кого і як нагородити. Остаточно премію отримав Лукаш Чижевський, який сам написав музику до віршів Т. Карабовича та О. Ірванця і сам її заграв на гітарі. Найважчою категорією була “Витягнене зі слова”, можливо, що не всі до кінця зрозуміли її ідею. І так, глядачі побачили дві діаметрально різні інтерпретації цього терміну. Перший виступ був на грані пантоміми чи навіть цирку, де фізичне зусилля домінувало над віршованим словом. Другий відрізнявся від класичного читання лиш наявним реквізитом – запаленою свічкою, яку акторка весь час тримала в руках.
Організатори підготували також дуже цікаві супровідні заходи. І так, у Люблині відбулася зустріч з Іваном Малковичем, який презентувався у подвійній ролі: як поет і як шеф видавництва “А-Ба- Ба- Га- Ла- Ма- Га”. Крім цього, виступив хор “Каірос” із сакральними піснями різних православних країн та студентський театр Європейського колеґіуму польських і українських університетів, який представив власну, дуже модерну і небанальну інтерпретацію творів Т. Шевченка.
Центр культури в Люблині має надію, що ідея декламаторського конкурсу з року на рік буде поширюватися як у Польщі, так і в Україні. Тому запрошує до співпраці всіх, хто хотів би зорганізувати реґіональні етапи конкурсу.
Детальнішу інформацію зацікавлені можуть отримати у керівника Майстерні слова ЦК Анни Кравчик (a.krawczyk@ck.lublin.pl , тел. (81) 536-68-30).
“Наше слово” №18, 3 травня 2009 року {moscomment}
