Павло Лоза ■ УКРАЇНСЬКА МЕНШИНА В ПОЛЬЩІ ■ №51, 2017-12-17
Проект «Музей міґрації», що існує уже два роки, має за завдання зберігати пам’ять про післявоєнні переселення та міґрацію людей. Цього року ініціатива зосередилася на виселенні громадян Польщі в рамках Акції «Вісла».
Цей мобільний музей є проектом, яким займається краєзнавче товариство «Krajobraz». Цього року проект реалізовано у трьох місцевостях, де від 1947 р. проживають переселенці. Члени товариства записували спогади українців (серед них лемків), які живуть у Пенцішеві і Ґоткові Вармінсько-Мазурського воєводства та у Михалові Нижньосилезького воєводства. Результатом стала створена разом з мешканцями тих сіл виставка. У ній використано приватні речі переселенців, різні пам’ятки і фотографії, а також записані спогади про долі людей. Авторів проекту найбільше здивувало те, наскільки в українців жива пам’ять про події 1947 р.
– Ми розмовляли з українцями, які були виселенні з рідних земель, коли ще були дітьми. Ця трагедія досі будує їхню тотожність. На жаль, як я зрозумів з розмов, цієї трагедії в Польщі не помічають, а вони самі ніколи не мали нагоди голосно про неї розказати, – говорить Ян Менцвель, член управи товариства, який зазначив, що старші люди боялися з ними розмовляти.
– Після 70-ти років від виселення люди бояться оприлюднити свою історію, бо не хочуть, щоб їхні спогади хтось використав у політичних цілях. Тому під час зустрічей старші люди часто питали нас, чи можуть нам довіряти? – розповідає координатор проекту.
З огляду на таку ситуацію, зібраний матеріал не буде викладений в Інтернет. На думку опікуна ініціативи «Музей міґрації», проект доказав, що тема виселення українців 1947 р. майже не функціонує в польській системі освіти.
– Ми на місці працювали з молоддю. Більшість з них знає, що живе на території, яка до війни не належала Польщі, що там жили німці. Проте молоді люди не знають, яким чином там опинилися поляки, а тим більше не розуміють, звідки там взялись українці. Молодь взагалі не знає історії українців у Польщі і не чула про їхнє виселення в рамках Акції «Вісла», – говорить Я. Менцвель.
Проект в основному був спрямований до членів польського середовища, які часто є сусідами українців. Координатор заявляє, що поляки були зацікавлені долею односельчан українського походження, проте не завжди розуміли його суть.
– В одній місцевості, де ми збирали матеріал, 50 відсотків жителів села – це українці, а друга половина – поляки. Я зауважив, що питання історичного минулого не відпрацьоване в польському середовищі, – каже Я. Менцвель. – Коли ми говорили про Акцію «Вісла» як про кривду, вчинену українській меншині на території Польщі, я відчув, що поляки очікують, щоб паралельно розказувати про кривду, яку в минулому вони зазнали від українців. А це ж не суть нашого проекту, бо з огляду на 70-ті роковини Акції «Вісла» цього року проект зосереджений на темі виселення українців 1947 р.
Зі звукозаписом і фотографічним матеріалом, зібраним від українців на Вармії і Мазурах та лемків з Михалова, мали нагоду познайомитися теж жителі Перемишля і кількох місцевостей у Бескидах.
– У Перемишлі були критичні коментарі щодо нашої ідеї. Просто не всім подобалося, що така виставка є в місті. Це доказ напруги, яка панує з огляду на історичні питання в цьому ж Перемишлі, – говорить Я. Менцвель.
Проект «Музей міґрації» має на меті зберегти пам’ять про післявоєнні переселення людей. Ідею вже два роки реалізує краєзнавче товариство «Кrajobraz». Організація включає до своїх проектів художників, аніматорів, соціологів і публіцистів. Два роки тому вони відремонтували старий причіп – «дім на колесах», у якому щороку мандрують по Польщі, щоб спілкуватися з людьми, збирати й показувати фотографії, пам’ятки тощо. Також у співпраці зі школами та культурними центрами вони організовують майстер-класи, які, в основному стосуються питання повоєнного переселення людей і міґрації в межах польських кордонів. ■
