Ольга Попович ■ ПОГЛЯДИ ■ №25, 2017-06-25
Росія 2014 р. окупувала частину української території, тим самим створила небезпечний прецедент у Європі. Європейські організації та країни ЄС, зокрема й Польща, однозначно засудили російську окупацію українського Криму. Але це не зупинило Росію в ширенні інформаційної кампанії про «доцільність» та «нормальність» перегляду кордонів у Європі.
Український Львів і польський Перемишль стали тими містами, на тему яких російська пропаґанда поширює свої матеріали та створює дезінформацію. Граючи на емоціях і використовуючи історію, Кремль добре розуміє, що ці два міста по обидві сторони кордону можна використовувати в інформаційній війні, яка має сприяти погіршенню польсько-українських відносин. На жаль, певний благодатний ґрунт для російської пропаґанди створюють і місцеві середовища, які свідомо чи несвідомо заграють з темою «перегляду кордонів».
У січні 2014 р. один з лідерів «Правого сектора» («ПС») Андрій Тарасенко в інтерв’ю для видання «Річпосполита» заявив про бажання приєднати Перемишль і ще кілька польських повітів до України, але за допомогою дипломатичного методу (!). Тоді це інтерв’ю Тарасенка викликало розголос у Польщі, де не завжди звертали увагу на те, що це доволі незначна сила на київському Майдані, хоч і одна з найбільш радикальних, а сам А. Тарасенко мало кому в Україні відомий. Тоді ж подібну заяву, але відносно Львова, зробив представник польського Національного руху Вітольд Туманович для одного з інтернет-видань у Польщі. Оцінюючи протестну ситуацію в Україні, Туманович припускав можливість «повернення Львова до Польщі» і підкреслював, що «кордони не даються назавжди». Ці два інтерв’ю другорядних лідерів різним виданням з різною силою отримали відголос у суспільствах. Зрозуміло, що інтерв’ю А. Тарасенка активніше обговорювано у пресі обох країн, на це було кілька причин: по-перше, інтерв’ю надрукувало одне з найбільш популярних видань у Польщі – «Річпосполита»; по-друге, тривав український Майдан, а Польща дуже активно включалася в допомогу і підтримку протестуючим; по-третє – поява з радикальними гаслами на Майдані нікому перед тим не відомої ініціативи «Правий сектор» породжувала зацікавлення ними у журналістів. Українські ж видання засуджували слова представника «ПС» і робили натяки на те, що такі слова міг Тарасенкові «підказати хтось, хто був зацікавлений в антагонізмі поляків та українців», особливо у момент загострень на Майдані в Києві. Натомість інтерв’ю Тумановіча взагалі не потрапило на сторінки української преси.
Росіяни ж одразу почали поширювати «одкровення» А. Тарасенка у своїх засобах масової інформації (ЗМІ). Переважно з заголовками «Українські націоналісти вирішили повернути Україні частину польських земель» слова Тарасенка передруковувала російська преса зі своїми коментарями. Ця тема ідеально вписувалась у тодішню російську пропаґанду про «націоналістичний, радикальний та насильницький Майдан», який несе загрозу Європі. Підкреслюю, що це ще було перед окупацією Криму, але вже тоді російська пропаґанда добре усвідомлювала навіщо такі теми треба поширювати й розповсюджувати.
Повний зміст статті можете прочитати, придбавши друковану або електронну версію газети
З окупацією українського півострова та з початком війни Росії проти України на території Донбасу розпочинається і новий етап в інформаційній кампанії Росії проти польсько-української співпраці. І знову теми «польського Львова» та «українського Перемишля» стає активно використовувати Росія в інформаційному просторі. Українські і польські видання, на жаль, не завжди адекватно та професійно вміли висвітлити забарвлену емоціями тему.
У жовтні 2014 р. під час футбольного матчу Ліги Європи в Києві варшавської «Леґії» проти харківського «Металіста» ультраси польського клубу вивісили банер з написом «Вільнюс та Львів» і з розміщенням довоєнних гербів цих міст у центрі з польським на фоні біло-червоного полотна.
Після польських виборів 2015 р. тематика «польський Львів» набуває нового звучання. Новообраний сенатор від партії «Право і справедливість» («ПіС»)Ян Жарин одному з консервативних правих видань заявив: «Без Львова, міста завжди вірного Польщі, нема народу Польщі». Ці слова сенатора передрукували популярні українські видання. Також була стаття «У Польщі заявили про претензії на Львів». Пізніші публікації деяких українських видань, зокрема й тих, які мають безпосередні пов’язання з конкретними політичними силами, розширили слова Жарина до теми «Чи нападе Польща на Україну?».
Польський сенатор також став «героєм» і провідних російських видань, які навіть пізніше зробили з цього інтерв’ю новий фейк. Російські ЗМІ придумали новину про те, що львівські поляки виступили за економічну інтеґрацію Львова з Варшавою, а Жарин був присутній на цьому заході і виступив зі словами: «Львів був завжди вірний полякам». Насправді ж у Львові 23 грудня 2016 р. відбувся захід, організований виданням «LvivNews», а не польською общиною. Не було на ньому Жарина. Слова узято з його інтерв’ю, опублікованого ще восени 2015 р.
Контроверсію так само викликав авторський плакат, зроблений 2015 р. до дня незалежності Польщі. Плакат під назвою «Пробіг незалежності» був розміщений теж на сторінці польського Міністерства закордонних справ. Його контроверсійність полягала в тому, що на ньому була зображена карта довоєнної Польщі, до якої увійшли частини території Литви, Білорусі й України, а цю карту накладено на сучасні кордони.
І знову проросійські та російські видання «розширили» й «доповнили» новину. З’явилися нові фейки, у яких була мова про те, що президент Польщі Анжей Дуда «натякає, що східні території мають належати його країні». Українські медіа цю неправду не поширювали, крім лише поодиноких сайтів. Деякі польські ЗМІ також акцентували увагу на цьому російському фейку, викриваючи його.
В окремих і марґінальних українських середовищах звучать гасла про «повернення українського Перемишля», натомість, на відміну від «польського Львова», вони дійсно мають другорядний характер і не стають темами провідних видань… Тож, варто ЗМІ та політикам усвідомлювати, як може бути небезпечним загравання з темою перегляду кордонів. А приклад аґресії Росії має бути пересторогою перед такими тематиками. ■
