Ярослав Присташ ■ ПОДІЇ ■ 2010-07-30
{mosimage}
Уже вдвадцяте в Лугах запалала ватра. За столиками бавилася публіка при домашній страві або шашлику з ґриля. Причалили шість яхт – хоч не мали де, оскільки на березі нема помосту. При спекотному сонці ватру розпалив Павло Сивець – найстарший місцевий лемко – цим самим відкривши ХХ Лемківську ватру в Лугах. Ті, кому було загаряче, могли скупатися в озері Осєк. Опівночі вода є надзвичайно теплою: сам перевірив. До “котлета” і для риб грали та співали, зокрема, польсько-український ансамбль “Розтока”, “Ослав’яни”, “Lemko Tower”, Юлія Дошна з акомпаніатором Кшиштофом Петрухою, “Лугов’янки”, “Троянда”, “Ластівочка”, “Надія”, “Бур’ян”.
Організатором “Ватри” є Товариство лемківської культури зі Стшельців -Краєнських, яке також займається видавничою та музичною (“Lemko Tower”) діяльністю. Місто Стшельце -Краєнські кілька років тому передало ТЛК у довічне користування стару водонапірну башту. Цього року – у власність.
На влаштування центру кошти товариство отримало від Фонду підтримки села, Польсько американського фонду свободи та Польського фонду дітей і молоді. Після контролю фондодавців говорили, що це – найкращий і найцікавіший у Польщі неурядовий будинок.
Початки лемківських ватр у Лугах сягають 1990 р. Про це розповідає організатор заходу о. Артур Грабан.
Укотре Ви організовуєте “Ватру”?
-Я особисто організую “Ватру” вдесяте. Я тут є одинатцать років. При першій “Ватрі”, як єм тут приїхав на парафію, лем помагав, а пізніше юж сам ся постарав про деяки фундуше, жеби тото організувати з кус більшим розмахом, жеби то быльо льоґістичні краще розв’язане, бо там ще быльи пробльеми. Все быльи пробльеми фінансови, чи то тоальети, чи ансамблі стягнути… Раз іпмреза одбиля ся на салі, але така імпреза на салі ся не справджат.
У Лугах наша громада невелика. Може, в нашій православній парафії є тринатцат- штирнатцат родин, у селі є вісем дев’ят родин. Греко-католиків у селі взагалі немає. Шитки тоти родини походят з Мохначки. Они билі прудше в горах греко -католики. Приїхали тутай, не дали їм можльивости служити по-своєму. Ходили до костела. Они юж в Мохначці ходили до костела, в 1946 р. поміняв ся священик і пришов римо-католицкий. Рік до вісєдління юж служили латинські служби. Приїхали ту, знали сьпівати чудово, добрі голоси мали. Зачали ходити до римо-католицкого костела в Добєґнєві. Пришов священик римо-католицкий, котри был барз зле наставлени до лемків і до українців. Ображав їх у церкви. Люде, так як оповідают, ся позлостили і сказали, же не будут ходили до костела, де їх там зневажают і постановильи, же заложат тут на місци свою парафію. 1952 р., можна повісти, завдяки той ситуації, яка быльа в костелі, они сами греко- католики, попросили о то, жеби пришол священик, жеби тілько был свій лемко і парафію заложил. Будинок был костела, де кус школа функціоновала. Такий будинок был, же користали шитки, навіт там огниска робильи, кус кіно приїжджало.
Сами римо-католики того будинка не хтільи, бо мали близко до міста Добєґнєва, 2 км. Першим священиком бив о. Поліщук, який організувал житя в парафіях. Удалося нам ту церкву виремонтувати: має новий дах, новий фасад. Тераз зробили зме реновацію вітражів, вимінилизме всі двері, почистили стіни піском.
Як це? Робите для тих дев’ятьох родин у селі іпмрезу, а приїжджає стільки людей. То чому тут робите?
-То вибрали тоти, котри ту жильи, бо мальи ансамбль “Хвильина”. Він бив заложений, як сама назва вказує на хвилину. Они в перегляді виступили, хотільи дістатися до Сопоту. Дістальи ся на Фестиваль українскої культури в Сопоті, там ся вказали. Пізніше мали барз дуже інших виступів і хтіли штоси в себе зорґанізувати. Одталь вийшов тот помисл “Ватри”. Они быльи ініціаторами і орґанізаторами “Ватри” акурат в том селі, бо Боґуслав Сивец єст власьні з того села. З той парафії быльа також головна вокалістка з того ансамблю Люба Криницка і помагал Петро Святківский. Так же быльи три особи в ансамблі з того села.
А чи місцева влада помагає?
-З року на рік штораз барже стараются помагати, бо імпреза є штораз більша. Як сут ефекти, приїжджают люде. Приблизно 1300-1400 осіб. Як на нашу невельику громаду, то такий приїзд вельикой кількости люди то для влади єст сиґнал, што варто таку імпрезу сперати, бо барз люди приїжджат з Дольного Сьльонска, з гір приїжджают, приїжджают також і з півночи Польщи.
Який бюджет такої іпмрези?
-Буджет замикат ся в границях сімдесят п’ят тисяч злотих.
А звідки гроші?
-Взагалі імпрезу фінансує в майже дев’єдесьат процент МВСіА, місто Добєґнєв помагат.
Як польське суспільство це сприймає?
-Барз добрі. Можна сказати, же цікавлят ся тим. Приїжджают на “Ватри”. Може, єдна четверта гостей – то є власьні поляки з окольиць. Навіт з Валча чи Щеціна, не мают наших коренів, але приїжджают і тіж хотят брати в тим участ.
Лешек ВАЛОХ, мер Добеґнева (ґмінного центру, до якого належать Луги) протягом 1990-1998 рр. і від 2006 р., говорить, що “ми становимо одну локальну спільноту”:
Можна сказати, що ви від початку знайомі з “Ватрою”.
-“Лемківська ватра” в Лугах має вже 20 років. Перша відбулася 1990 р., отож я з нею від початку, відколи займаю пост мера. Від цього часу захід значно побільшав і розвинувся завдяки організаторам, а також людям і установам, що підтримують “Ватру”. Особливо належить подякувати Богданові Сивцеві та померлому вже Мар’янові Яценику, першим організаторам. “Ватра” – це одна з важливіших імпрез у календарі заходів Добеґнева.
Від котрого року “Ватра” є в цьому календарі?
-“Ватра” в Лугах від 90-х рр. знаходиться в календарі ґмінних заходів. Вона здобула велику симпатію. Від початку її фінансово підтримує влада ґміни.
Як виглядали початки співпраці?
-На мою думку, співпраця ґміни і лемківського середовища від початку організування свята була доброю, так само, як і в багатьох інших сферах. Лемки, жителі Добеґневської ґміни, активно беруть участь у різноманітному житті своєї території. У Добеґневі нема поділу (національного – Я. П.). Тут є “ми”, жителі ґміни Добеґнев. Спільно розвиваємо нашу ґміну, спільно тішимося з успіхів і помагаємо один одному у важкі хвилини. Так було в перші роки організування “Ватри”, і так залишилося до сьогодні.
Якими є Ваші враження від цьогорічного свята?
-“Ватра” – це гарний “бесідний” захід, тому я охоче беру в ньому участь. Тут бавляться жителі ґміни з родинами, друзями. Сюди приїжджає також чимало гостей, що дуже тішить, – це свідчить про ранґ заходу.
“Наше слово” №31, 1 серпня 2010 року {moscomment}
